Сім'я, святість материнства і дитинства можуть бути зруйновані, наші духовні цінності спаплюжені, бо тенденції до цього уже видно. Немає гіршого для патріота, коли екзотика, за якою треба було б їхати за моря, раптом стає буденщиною вдома.
Досі нас привчали до моралі дикості через телевізор. То поведуть дивитися, як самбувалися предки бразильців, доки не прийшли європейці та не поприкривали їм причинні місця; то відкриють нам очі на справжню історію дикого американського Заходу, визнавши найбільшим шедевром прогресивного кіно фільм «Горбата гора»; а то і просто запросять у ліжко до якоїсь Анфіски.
щоб ми не помилилися у судженнях, постійно наголошували що то є найвищі досягнення західної культури, що то є ультрапрогресивні явища, так би мовити пост-постмодерн. А ми (по темноті своїй) все рівно називали ці неподобства суцільною кунсткамерою. Тепер ми уже «доросли», щоб побачити всі ці чудасії вживу: «прогресивні» наркомани кадять своїм зіллям перед Святою Софією, вимагаючи і собі права «палити» у людних місцях; першо-задньо-проходець, відчислений за аморальність зі студентів МАУП, скликав своїх коханців на демонстрацію проти якоїсь гомофобії; гей-паради уже проходять у Москві, а «русскій» марш чомусь у Києві. Все змішалося, мов у королівстві Данському.
Тому прогресивні проєвропейські міністри в українському Кабміні теж намагаються не пасти задніх (даруйте за каламбур) у такій «прогресивній» справі, як ширяння (даруйте за ще один каламбур) нашими «відсталими» просторами пропаганди легалізації легких наркотиків та гомосексуалізму. Маємо зазначити, що організації гомосексуалістів неодноразово зверталися до державних, громадських, навіть релігійних організацій з метою добитися легалізації шлюбів поміж гомосексуалістами, надання їм всіх прав, які мають в Україні подружжя (із правом усиновляти дітей включно), та запровадження кримінальної відповідальності за прояви дискримінації проти сексуальних меншин. Досі влада ніяк не реагувала на ці звернення, але нещодавно міністр-опозиціонер Б. Тарасюк таки висловив офіційну точку зору свого відомства на цю проблему, заявивши таке: «Вимога щодо визнання в Україні дійсними одностатевих шлюбів… в цілому не викликає заперечень». Він також сподівається, що законопроекти, які внесені до Верховної Ради України, які передбачають кримінальну відповідальність за дискримінаційні дії щодо секс меншин, будуть прийняті. А Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту, яким поки керує ще один прозахідник Ю. Павленко, вимоги гомосексуалістів прописало навіть у проекті постанови Кабміну «Про затвердження Державної програми підтримки родини в 2006-2010 рр.». Іншими словами, відомство, яке найняте українським народом для того, щоб опікуватися сім’єю, материнством, вихованням молоді, прищепленням їй здорового способу життя, виступає за «необхідність легалізації одностатевих шлюбів, зважаючи на прийняті міжнародні документи, які з визнанням таких шлюбів пов’язують входження України у європейське співтовариство» (слова заступниці міністра Т.Кондратюк). Що називається, дякуємо, що пояснили, яку родину маєте на увазі.
Тому перш ніж говорити по суті, хотілося б сказати кілька слів про дискримінацію цих самих секс меншин. Гортаючи Інтернет-ресурси їхніх організацій із рекламою «шлюбних» агентств, закритих закладів відпочинку, теоретичного обґрунтування цього збочення, ніяк не приходиться до думки, що маєш справу із дискримінантами, людьми, які змушені переховуватися, як це впадає у вічі при читанні електронних видань правих традиціоналістів, сайт яких (bhukraine.onestop.net) цими днями прикрили. Тобто люди, що висловлюються за традиційні моральні, духовні цінності права на слово не мають, а секс меншини, галасуючи за ущемлення своїх прав, самі дозволяють собі зневажати всіх, хто відчуває себе українцем. Приклад: перший «український» сервер гомосексуалістів, лесбіянок і ін. подібної публіки – guys.in.ua – на першій сторінці має опитування за темою «Чи потрібен чат». Питання та пропоновані варіанти відповідей на цьому «українському» сайті подано, звісно ж, російською мовою. Не буду зупинятися на рівні інтелекту автора, який сформулював відповіді на кшталт: «Нафиг», «Я зависаю в другом чате», нас зацікавив останній пропонований варіант відповіді, що називається для тупих. Дослівно він звучить так: «А ЩО ЦЕ?». Іншими словами – не знає що таке чат тільки тупий українець. Хтось заперечить, що це є розпалювання міжнаціональної ворожнечі? Чи хтось із міністрів дбає за права нормальних українських людей? Щось не видно.
Тепер по суті. Вищезгадані Інтернет-ресурси організацій гомосексуалістів цікаво читати з різних причин. Найперше варто знати, що під ці психічні патології уже підганяється ґрунтовна псевдонаукова аргументація. Мовляв, ці схильності вроджені, ледь не подарунок язичницьких Богів, який дозволяв людині досягти геніальності (як Мікеланджело, Чайковський чи Ф.Меркурі) та гнав армію коханців О.Македонського на підбиття тогочасного світу. Паралельно доводиться, що традиційна, як вони кажуть «буржуазна», мораль є пережитком минулого, що сучасне покоління відмовилося від сім'ї, обов’язків, відповідальності і прагне тільки «любові», «кайфу», і ще там якоїсь гидоти. Тому, коли будуть прийняті відповідні закони, і в наших школах педофіли, гомосексуалісти і інші збоченці отримають можливість проводити «просвітницьку роботу», буде пізно апелювати до влади, релігійних патріотичних організацій. Бо сім'я, святість материнства і дитинства будуть зруйновані, наші духовні цінності спаплюжені, бо тенденції до цього уже видно. Якщо гомосексуалісти отримають ті права, які вимагають – буде знехтувано правами нормальної більшості нашого суспільства. Можна терпляче ставитися до наявності організацій секс меншин, закритих закладів, у яких практикуватимуть мужолозтво, але коли інтимну хворобу, з якою треба ховатися від сорому по закутках, виносять на широкі вулиці, то це вже чітка ознака ненормальності із усіма відповідними висновками.
По-друге цікаво читати їхні Інтернет-ресурси з тієї причини, що можна дізнатися цікаві факти. Наприклад: дослідження хворих на СНІД у Швейцарії виявили що 49,3 % всіх чоловіків-носіїв ВІЧ-інфекції були гомо- та бісексуалами. Подібна ситуація і в інших країнах Західної Європи. Із досліджень женевської асоціації Dialogai, стало відомо, що більшість цих осіб зі схильністю до гомосексуалізму мають також схильність до психічних розладів, вживання наркотиків, алкоголізму, депресивних станів. В одній статті не можна сказати всього на тему, яка досі не обговорювалася публічно. Тому вважаємо цю замітку предметом для подальшої дискусії, та сподіваємося, що патріоти, та й просто нормальні люди, скажуть своє слово. Адже не було і думки, що ці проблеми постануть ще за нашого покоління, та ми рухаємося в «Європу» значно швидше, ніж сподівалися. Були, звісно, підозри, що Україна не ввійде в Європу через парадний вхід, але щоб довелося пробиратися через задній прохід – таке навіть у кошмарі не насниться.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Achtung! В Україні одностатева сім'я може витіснити традиційну!
Категорія:
06112104s.jpg
щоб ми не помилилися у судженнях, постійно наголошували що то є найвищі досягнення західної культури, що то є ультрапрогресивні явища, так би мовити пост-постмодерн. А ми (по темноті своїй) все рівно називали ці неподобства суцільною кунсткамерою. Тепер ми уже «доросли», щоб побачити всі ці чудасії вживу: «прогресивні» наркомани кадять своїм зіллям перед Святою Софією, вимагаючи і собі права «палити» у людних місцях; першо-задньо-проходець, відчислений за аморальність зі студентів МАУП, скликав своїх коханців на демонстрацію проти якоїсь гомофобії; гей-паради уже проходять у Москві, а «русскій» марш чомусь у Києві. Все змішалося, мов у королівстві Данському.
Тому прогресивні проєвропейські міністри в українському Кабміні теж намагаються не пасти задніх (даруйте за каламбур) у такій «прогресивній» справі, як ширяння (даруйте за ще один каламбур) нашими «відсталими» просторами пропаганди легалізації легких наркотиків та гомосексуалізму. Маємо зазначити, що організації гомосексуалістів неодноразово зверталися до державних, громадських, навіть релігійних організацій з метою добитися легалізації шлюбів поміж гомосексуалістами, надання їм всіх прав, які мають в Україні подружжя (із правом усиновляти дітей включно), та запровадження кримінальної відповідальності за прояви дискримінації проти сексуальних меншин. Досі влада ніяк не реагувала на ці звернення, але нещодавно міністр-опозиціонер Б. Тарасюк таки висловив офіційну точку зору свого відомства на цю проблему, заявивши таке: «Вимога щодо визнання в Україні дійсними одностатевих шлюбів… в цілому не викликає заперечень». Він також сподівається, що законопроекти, які внесені до Верховної Ради України, які передбачають кримінальну відповідальність за дискримінаційні дії щодо секс меншин, будуть прийняті. А Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту, яким поки керує ще один прозахідник Ю. Павленко, вимоги гомосексуалістів прописало навіть у проекті постанови Кабміну «Про затвердження Державної програми підтримки родини в 2006-2010 рр.». Іншими словами, відомство, яке найняте українським народом для того, щоб опікуватися сім’єю, материнством, вихованням молоді, прищепленням їй здорового способу життя, виступає за «необхідність легалізації одностатевих шлюбів, зважаючи на прийняті міжнародні документи, які з визнанням таких шлюбів пов’язують входження України у європейське співтовариство» (слова заступниці міністра Т.Кондратюк). Що називається, дякуємо, що пояснили, яку родину маєте на увазі.
Тому перш ніж говорити по суті, хотілося б сказати кілька слів про дискримінацію цих самих секс меншин. Гортаючи Інтернет-ресурси їхніх організацій із рекламою «шлюбних» агентств, закритих закладів відпочинку, теоретичного обґрунтування цього збочення, ніяк не приходиться до думки, що маєш справу із дискримінантами, людьми, які змушені переховуватися, як це впадає у вічі при читанні електронних видань правих традиціоналістів, сайт яких (bhukraine.onestop.net) цими днями прикрили. Тобто люди, що висловлюються за традиційні моральні, духовні цінності права на слово не мають, а секс меншини, галасуючи за ущемлення своїх прав, самі дозволяють собі зневажати всіх, хто відчуває себе українцем. Приклад: перший «український» сервер гомосексуалістів, лесбіянок і ін. подібної публіки – guys.in.ua – на першій сторінці має опитування за темою «Чи потрібен чат». Питання та пропоновані варіанти відповідей на цьому «українському» сайті подано, звісно ж, російською мовою. Не буду зупинятися на рівні інтелекту автора, який сформулював відповіді на кшталт: «Нафиг», «Я зависаю в другом чате», нас зацікавив останній пропонований варіант відповіді, що називається для тупих. Дослівно він звучить так: «А ЩО ЦЕ?». Іншими словами – не знає що таке чат тільки тупий українець. Хтось заперечить, що це є розпалювання міжнаціональної ворожнечі? Чи хтось із міністрів дбає за права нормальних українських людей? Щось не видно.
Тепер по суті. Вищезгадані Інтернет-ресурси організацій гомосексуалістів цікаво читати з різних причин. Найперше варто знати, що під ці психічні патології уже підганяється ґрунтовна псевдонаукова аргументація. Мовляв, ці схильності вроджені, ледь не подарунок язичницьких Богів, який дозволяв людині досягти геніальності (як Мікеланджело, Чайковський чи Ф.Меркурі) та гнав армію коханців О.Македонського на підбиття тогочасного світу. Паралельно доводиться, що традиційна, як вони кажуть «буржуазна», мораль є пережитком минулого, що сучасне покоління відмовилося від сім'ї, обов’язків, відповідальності і прагне тільки «любові», «кайфу», і ще там якоїсь гидоти. Тому, коли будуть прийняті відповідні закони, і в наших школах педофіли, гомосексуалісти і інші збоченці отримають можливість проводити «просвітницьку роботу», буде пізно апелювати до влади, релігійних патріотичних організацій. Бо сім'я, святість материнства і дитинства будуть зруйновані, наші духовні цінності спаплюжені, бо тенденції до цього уже видно. Якщо гомосексуалісти отримають ті права, які вимагають – буде знехтувано правами нормальної більшості нашого суспільства. Можна терпляче ставитися до наявності організацій секс меншин, закритих закладів, у яких практикуватимуть мужолозтво, але коли інтимну хворобу, з якою треба ховатися від сорому по закутках, виносять на широкі вулиці, то це вже чітка ознака ненормальності із усіма відповідними висновками.
По-друге цікаво читати їхні Інтернет-ресурси з тієї причини, що можна дізнатися цікаві факти. Наприклад: дослідження хворих на СНІД у Швейцарії виявили що 49,3 % всіх чоловіків-носіїв ВІЧ-інфекції були гомо- та бісексуалами. Подібна ситуація і в інших країнах Західної Європи. Із досліджень женевської асоціації Dialogai, стало відомо, що більшість цих осіб зі схильністю до гомосексуалізму мають також схильність до психічних розладів, вживання наркотиків, алкоголізму, депресивних станів. В одній статті не можна сказати всього на тему, яка досі не обговорювалася публічно. Тому вважаємо цю замітку предметом для подальшої дискусії, та сподіваємося, що патріоти, та й просто нормальні люди, скажуть своє слово. Адже не було і думки, що ці проблеми постануть ще за нашого покоління, та ми рухаємося в «Європу» значно швидше, ніж сподівалися. Були, звісно, підозри, що Україна не ввійде в Європу через парадний вхід, але щоб довелося пробиратися через задній прохід – таке навіть у кошмарі не насниться.
rep-ua.com
----------------------------------------------------
В тему:
Меншини налякані нетолерантністю українців
Лібералізм - це переслідування патріотів і легалізація збочень
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта