На Варвари у столичному музеї скульптора Івана Гончара відбулися вечорниці. Ведучий свята Юрко Мельничук походжає між гостей, шукає дівчину на ім’я Варвара. Каже, що на неї чекає сюрприз. Серед присутніх таких немає. Мельничук констатує, що це рідкісне ім’я.
Художниця Оксана Білоус, 43 роки, принесла 50 розписаних курячих яєць та одне страусове. Хвалиться, що в неї замовляють писанки Віктор та Катерина Ющенки.
— Коли потрібні писанки, дзвонять із секретаріату. Якось Віктор Андрійович побачив мене на фестивалі ”Країна мрій”. Вигукнув: ”Нарешті я до вас добрався!”. Спершу ми спілкувалися через стіл. Він попросив мене вийти, обійняв, і так нас сфотографували. Я бережу це фото.
Оксана за освітою — вчитель географії, але в школі не працювала:
— Бог милував. Вийшла заміж, гледіла дітей. За день можу зробити 20 писанок, ціна однієї — 25 гривень.
44-річний депутат Київради Олександр Бригінець пропонує 36-річній співачці Анжеліці Рудницькій з’їсти пряника — козака на коні. Художник Володимир Рак загортає пряника в папір. Задумливо походжає між пряників-вершників, козаків та молодиць із довгими заплетеними косами. Кличе хлопця у вишиванці. Запитує, чи знає той, як готувати такі вироби. Хлопець заперечно хитає головою. Художник бере його за руку, говорить:
— Женю, пряники — це неправильна назва. По-українськи треба казати пірники.
Хлопець вириває руку, каже, що він не Женя. Художник захоплено розповідає, що пірники покривають червоним харчовим барвником, а по ньому малюють збитим білком.
До усміхненої співачки Ніни Матвієнко, 59 років, підбігає вчителька молодших класів Наталя Шуліка. Запинаючись, просить автограф:
— Ніночко, я не смію мріяти. Хоч кілька слівечок напишіть на пам’ять.
Матвієнко швидко пише п’ять рядків. Лагідним голосом розповідає, що такі заходи збирають одних і тих самих людей. Усі вони національно свідомі. Пригадує, як 1980-го гастролювала Далеким Сходом. На одному з концертів познайомилася з геологами Віктором та Володимиром. А за кілька років зустріла їх у Києві на вечорницях.
— Один став священиком, а другий — політиком, потім працював у Народному Русі.
Повз співачку проходить її чоловік, художник Петро Гончар, 56 років. Помітивши дружину, зауважує:
— Яке в тебе гарне намисто! Воно тобі до лиця.
Ніна Матвієнко дякує, усміхається, розглядає своє фіолетове намисто. Організатори обіцяють до Водохреща провести гуляння на залізничному вокзалі та в метрополітені.
Марина ВАРИЧ "Газета по-українські", №519, 20 грудня 2007
На вечорниці в київський музей Івана Гончара етнограф зі Львова Ольга Наливайко привезла півня, бо вважає його ритуальною твариною. Гості поїли птаха узваром (фото: Наталя ЧУБЕНКО)
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
На вечорницях у музеї Гончара шукали Варвару
Світ:
— Коли потрібні писанки, дзвонять із секретаріату. Якось Віктор Андрійович побачив мене на фестивалі ”Країна мрій”. Вигукнув: ”Нарешті я до вас добрався!”. Спершу ми спілкувалися через стіл. Він попросив мене вийти, обійняв, і так нас сфотографували. Я бережу це фото.
Оксана за освітою — вчитель географії, але в школі не працювала:
— Бог милував. Вийшла заміж, гледіла дітей. За день можу зробити 20 писанок, ціна однієї — 25 гривень.
44-річний депутат Київради Олександр Бригінець пропонує 36-річній співачці Анжеліці Рудницькій з’їсти пряника — козака на коні. Художник Володимир Рак загортає пряника в папір. Задумливо походжає між пряників-вершників, козаків та молодиць із довгими заплетеними косами. Кличе хлопця у вишиванці. Запитує, чи знає той, як готувати такі вироби. Хлопець заперечно хитає головою. Художник бере його за руку, говорить:
— Женю, пряники — це неправильна назва. По-українськи треба казати пірники.
Хлопець вириває руку, каже, що він не Женя. Художник захоплено розповідає, що пірники покривають червоним харчовим барвником, а по ньому малюють збитим білком.
До усміхненої співачки Ніни Матвієнко, 59 років, підбігає вчителька молодших класів Наталя Шуліка. Запинаючись, просить автограф:
— Ніночко, я не смію мріяти. Хоч кілька слівечок напишіть на пам’ять.
Матвієнко швидко пише п’ять рядків. Лагідним голосом розповідає, що такі заходи збирають одних і тих самих людей. Усі вони національно свідомі. Пригадує, як 1980-го гастролювала Далеким Сходом. На одному з концертів познайомилася з геологами Віктором та Володимиром. А за кілька років зустріла їх у Києві на вечорницях.
— Один став священиком, а другий — політиком, потім працював у Народному Русі.
Повз співачку проходить її чоловік, художник Петро Гончар, 56 років. Помітивши дружину, зауважує:
— Яке в тебе гарне намисто! Воно тобі до лиця.
Ніна Матвієнко дякує, усміхається, розглядає своє фіолетове намисто. Організатори обіцяють до Водохреща провести гуляння на залізничному вокзалі та в метрополітені.
Марина ВАРИЧ
"Газета по-українські", №519, 20 грудня 2007
На вечорниці в київський музей Івана Гончара етнограф зі Львова Ольга Наливайко привезла півня, бо вважає його ритуальною твариною. Гості поїли птаха узваром (фото: Наталя ЧУБЕНКО)
Розклад наступних заходів можна побачити на офіційному сайті фестивалю.
-----------------------------------
В тему:
Кирило Стеценко розпочав фестиваль ”Українське Різдво”
Вечорниці на Катерини
Готуємося до «Різдва»
“Українська Зима”
Свята й обряди календарного циклу
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта