Юрій Збітнєв був народним депутатом України першого скликання. Перебуваючи поза стінами парламенту, він продовжує активну політичну діяльність і є співголовою всеукраїнського трудового руху «Солідарність». Політик розповів про своє бачення ситуації і шляхів виходу з кризи.
- Юрію Івановичу, як ви охарактеризуєте сьогоднішню ситуацію в країні?
- Напевно, об’єктивно оцінювати ситуацію в країні не може ніхто. Ми бачимо своєрідну рефлексію Верховної Ради, Кабінету міністрів і, власне, президента. Жодна з гілок влади або політичних сил не може запропонувати дієвого рецепту. Мені здається, що ми знаходимося на борту «Титаніка» - корабель вже зіткнувся з айсбергом, і я думаю, що капітан давно завантажив свого рятувального човна, в якому вулики з бджолами, - він знає, що до Америки допливе. Але наш корабель, котрий пливе в Америку, вже не має жодної перспективи. Йдуть ще якійсь гламурні бали, дебати, але насправді - це бенкет під час чуми, корабель тоне. У сьогоднішній ситуації говорити про те, що вона стабільна чи нестабільна, - це просто ні про що не говорити.
- А що ви можете сказати з приводу роботи нинішнього парламенту?
- В цілому в країні сталася криза парламентаризму як такого й криза демократії. З цією демократією пора закінчувати, і остаточно. Парламент не в змозі ухвалити будь-якого рішення. Безумовно, з одного боку, це відбувається через внутрішню неорганізованість, хоча існує певний регламент; з іншого - парламент переймається виключно двома речами: боротьбою за те чи інше крісло і за бюджет. Раніше в одному з документів я пропонував або відмовитися на якийсь час від парламенту, або поставити його в жорсткі рамки, і зараз дотримуюся цієї позиції. Тому що в умовах, коли державний корабель тоне, потрібні вольові й чіткі рішення у кожній зі сфер, у кожній з площин та вертикалей. Коли почали боротися за пост спікера, пішли працювати в комітети - це дуже довгий ящик, це навіть не рефлексія - це агонія. У мене є дуже неприємне порівняння: коли в лікарню потрапляє людина з дев’яноста відсотками опіків, вона починає заживо гнити, і цей трупний запах вже чути. Доктора тільки дивляться, чи б’ється серце, чи є пульс, дихання... але всі вже розуміють, що у цієї людини більше немає майбутнього. Так і цей парламент - не важливо, оберуть вони спікера або не оберуть, будуть ці бійки, чи ні... Все це відбувається навіть не від політичного безкультур’я - це минуле української політики. Цих людей потрібно не тільки позбавити депутатських пільг, їм треба бути заборонено протягом найближчих десяти років близько підходити до яких-небудь представницьких посад чи посад у парламенті.
- Ви сказали, що від парламенту слід на час відмовитися. А хто здатен ухвалювати вольовим рішення - Ющенко чи Тимошенко?
- Ви знаєте, Ющенко здатний ухвалювати якісь вольові рішення тільки тоді, коли це загрожує його особистій безпеці, але не безпеці країни. Віктор Андрійович займається виключно розчищенням політичного поля для своїх майбутніх президентських виборів. Тому, прибравши Яценюка, котрий десь підняв голову, наступною приберуть Юлію Володимирівну, потім - Віктора Федоровича... Чи зможе Ющенко на себе перетягнути всю відповідальність? Напевно, ні. Він не в змозі. Якщо знову перейти на медичний сленг, то сьогодні ми лікуємо простуду, завтра запалення легень, потім потрапляємо в реанімацію і остання стадія - патологоанатом, котрий ставить самий точний діагноз. Віктору Андрійовичу необхідно було вводити в країні надзвичайний стан місяць тому. Сьогодні він вже не в змозі цього зробити. Чи зможе це зробити Юлія Володимирівна, у якої основні важелі? Напевно, їй вже не дадуть. Відкликавши спікера, «Регіони» відчувають здобич, і у них проявляється інстинкт хижака. Навіть розуміючи, що у цього хижака вже немає половини тулуба, він все одно стисне свої щелепи на горлі у Юлії Володимирівни, і шансу не буде вже ні в неї, ні в них. Я впевнений, що якщо ця ситуація буде поглиблюватися, то й еліта, і населення прийдуть до необхідності установчих зборів. Говорячи про той же «Титанік», якщо корабель тоне, то потрібно переходити на інший, цей врятувати вже не можна. Тому ми повинні задати нові правила гри, нову систему взаємин, і тоді парламентарії будуть займатися законодавчою роботою, уряд або президент (якщо він буде очолювати виконавчу владу) будуть здійснювати повну вертикаль влади, а демократія буде в народі. Народ повинен мати право контролювати владу, мати право посадити у в’язницю чиновника, якщо він призвів до погіршення ситуації, скажімо так, мати всі права, передбачені безпосередній демократією.
- Сьогодні летять камені в Яценюка, мовляв, він підвів цей парламент до розпуску. Як ви вважаєте, наскільки його особа вплинула на той хаос, що ми спостерігаємо останній рік?
- Думаю, що Яценюк не був ані приводом, ані причиною дестабілізації роботи в парламенті. Напевно, все-таки причина лежить в площині Віктор Андрійович - Юлія Володимирівна. Останні роки і місяці з боку Ющенко йдуть посили з дестабілізації ситуації в країні. Чим більшою буде дестабілізація, тим легше йому затвердити авторитарну модель влади. Але оскільки цієї системи немає, і як управлінець Віктор Андрійович - доволі бездарна особистість, швидше за все, буде спроба якогось державного перевороту якимись чорними полковниками. Але насправді це закінчиться повним фіаско.
- Як ви вважаєте, чи потрібні країні дострокові парламентські вибори? Чи приведуть вони нові сили чи це буде просто біг на місці?
- Парадоксальна ситуація. Ми активно розвиваємо трудовий рух «Солідарність» і бачимо, що вибори навесні дійсно можуть привести нові сили. Тому що на тих виборах гроші не будуть грати значної ролі. Так, якусь роль вони гратимуть, проте це не ті десятки і сотні мільйонів, що викидалися. Сьогодні люди будуть приходити на вибори для того, щоб змінити своє життя, а не дати можливість політикам чимось керувати. Тому, думаю, що шанси будуть. Але парламент, який може прийти, наприклад, навесні, повинен обов’язково зайнятися зміною системи. Або, навпаки, можна провести зміни в системі, а потім вибори в парламент. Ви зрозумійте, в будь-якій кризі вісімдесят відсотків рішень знаходяться самі по собі, а від двадцяти нічого не залежить. Тому кожна людина буде захищати самого себе, і особливо яскраво це проявиться в 2009 році.
- Ми бачимо ознаки економічної кризи - масове звільнення працівників, подорожчання. Наскільки людей сьогодні цікавить політика?
- Людям не до політики, напевно, більше їх хвилюють власні інтереси. Вони не розуміють, чому нафта дешевшає, а проїзд у маршрутках дорожчає. Ми бачимо дорогі автомобілі й тисячі безробітних. Ще будуть стримувати країну, як не парадоксально це звучить, тіньова економіка та корупція. Сьогодні понад п’ятдесят чи навіть сімдесят відсотків економіки знаходиться в тіні, і це буде, якось утримувати населення на плаву. Мене дуже турбує категорія населення, безпосередньо задіяна на металургійних заводах, шахтах. Це десятки і сотні робітників, для яких потрібно забезпечити фонд зайнятості, якійсь громадські роботи. Я якось писав про трудові табори, щоправда, мова йшла про нелегальних мігрантів та інші категорії населення. Але насправді у часи Великої депресії Рузвельт дуже активно використовував трудові табори. Це стосувалося і безробітних, і молоді. І до кінця депресії у цих таборах налічувалося до п’яти мільйонів чоловік. Ми не можемо зупиняти економіку, але ми і не можемо дивитися на те, як у нас сотні тисяч людей опиняться на вулиці, нічого не роблячи. Ми повинні їм не лише давати заробітну плату, але й якусь мінімальну зайнятість. Навіть якщо криза триватиме два-три роки, країна все одно якось буде існувати, потрібно думати про перманентну освіту, про професійно-технічні училища тощо. Але, звичайно, мають бути більш жорсткі заходи - це трудові табори, громадські роботи, будівництво доріг, більш правильне використання фінансових ресурсів при підготовці до Євро-2012, інфраструктурні зміни. І, безумовно, інвентаризація всього, що є в країні. Адже це стосується не тільки бюджету або землі, це стосується власності, фінансових потоків реальних власників банків і компаній. Наприклад, ми знаємо, що Міністерство охорони здоров’я проводить тендери через посередників і там губляться величезні кошти.
Ми знаємо, що в Міністерстві праці існують найрізноманітні фонди, через які проводяться закупівлі, наприклад колясок, окулярів, а компанії посередники платять відкати до двадцяти-тридцяти відсотків.
Ми знаємо, що експортуємо електроенергію і, знову ж таки, у посередників осідають величезні суми. Куди йдуть ці гроші? Може бути, є сенс трошки припинити красти? В іншому разі в умовах непрацюючої судової системи у нас з’явиться суд Лінча, і держава не зможе забезпечити безпеку людей, які крадуть. Всі виїхати не встигнуть, будуть ті, хто залишиться висіти на реях.
- Що ж нам робити? НБУ заборонив видавати депозити. Люди взяли кредити під великі відсотки і вже не в змозі їх сплачувати...
- Влада і банки ухвалили неконституційні рішення щодо депозитів, а населення в більшій своїй частині стає неплатоспроможним. Тут повинно бути ухвалено політичне рішення: громадяни України в односторонньому порядку оголошують фінансові (кредитні) канікули і на один рік призупиняють виплати відсотків по взятих кредитах. Ми народ - суверен і відповідно до Конституції України маємо право. Досить своїми грошима годувати бездарну владу та іноземні банки. Стабілізуйте ситуацію, а потім поговоримо.
- Ви вважаєте, що економічну кризу хтось ініціює, щоб заробити?
- Ні, кризу ніхто не ініціює. У будь-якому випадку, криза - це перерозподіл капіталу та власності. Просто ті люди, які мають більший доступ до фінансових ресурсів або владних важелів, використовують її у своїх інтересах, і це зрозуміло. Кожна людина будь-яку ситуацію буде використовувати в своїх інтересах, але є загальнонаціональні і загальнодержавні інтереси. Тому ми говоримо про жорстку вертикаль влади, тому що хтось повинен взяти на себе відповідальність за стан справ у країні, скористатися державою як інструментом насилля, в даному випадку мова йде про армію, Міністерство внутрішніх справ, СБУ. І ми повинні, перш за все, убезпечити законослухняне населення від немотивованих дій. Тому що і кримінальні елементи, і зовнішні фактори будуть намагатися дестабілізувати ситуацію. Ми це бачимо в Криму, на Закарпатті ... Тут вже повинні бути і зовнішньополітичні, і внутрішньополітичні методи, силові не пройдуть. Потрібні управлінські та організаційні рішення. Якщо почався процес сепаратизму, є три варіанти вирішення проблеми. Один - силове: він ні до чого не призведе; другий - нічого не робити, але ми тоді втратимо території; і третій варіант - піти назустріч і знайти компроміс. Може бути, дійсно існує така нація, як русини, згідно з міжнародними договорами та з огляду на те, що десятки країн говорять, що це так? Якщо українська влада, той же Леонід Макарович Кравчук обіцяв, що під час референдуму 1991 року ми поговоримо про автономії і про русинів, то чому ми не виконали ці обіцянки? Це питання непросте, воно викликатиме масу суперечок і протиріч, але ми повинні зрозуміти, який у нас пріоритет - зберегти територію держави або втратити державу.
- Щодо кредиту МВФ. Багато хто говорить, що, погодившись на його умови, ми можемо втратити державу...
- Тут є ряд моментів. По-перше, з огляду на умови, за яких ми отримали кредит МВФ, безумовно, як держава ми почали існувати в умовах обмеженого суверенітету. Уряд і Національний банк ухвалюють далеко не дурні рішення щодо стабілізації фінансово-банківської системи та всього іншого. Говориться дуже багато правильних речей, але відсутній механізм їх адекватного і швидкого виконання. Може бути, в цих умовах обмежений суверенітет і доцільний, питання в іншому: чи отримаємо ми наступні транші, наскільки ефективно будуть використані ці гроші, як буде поводитись світова фінансово-економічна система, наскільки глибоко ця криза вплине на Україну? Може, ми завтра оголосимо себе державою-банкрутом і не будемо повертати ці гроші. А може бути, завтра долар впаде як світова фінансова система, і ці гроші перетворяться в пил. Адже ми розуміємо, що американцями деривативи (так звані нічим не підкріплених цінні папери) випущені на суму понад 600 трильйонів доларів, і вони сьогодні перетворюються в пил. Тоді у мене інше питання: а в яких активах зберігається золотовалютний резерв України? Якщо він зберігається в золоті - це добре. А якщо в цінних паперах США або Грузії, то тоді у нас уже немає золотовалютного резерву, і ми є державою-банкрутом. Звичайно, це питання компетенції СБУ та державної таємниці, але якщо наші резерви перетворюються в пил, то чи не є пилом існуюча влада і держава, в котрій ми живемо?
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
Юрій Збітнев: «З цією демократією пора закінчувати»
Світ:
08112701s.jpg
- Юрію Івановичу, як ви охарактеризуєте сьогоднішню ситуацію в країні?
- Напевно, об’єктивно оцінювати ситуацію в країні не може ніхто. Ми бачимо своєрідну рефлексію Верховної Ради, Кабінету міністрів і, власне, президента. Жодна з гілок влади або політичних сил не може запропонувати дієвого рецепту. Мені здається, що ми знаходимося на борту «Титаніка» - корабель вже зіткнувся з айсбергом, і я думаю, що капітан давно завантажив свого рятувального човна, в якому вулики з бджолами, - він знає, що до Америки допливе. Але наш корабель, котрий пливе в Америку, вже не має жодної перспективи. Йдуть ще якійсь гламурні бали, дебати, але насправді - це бенкет під час чуми, корабель тоне. У сьогоднішній ситуації говорити про те, що вона стабільна чи нестабільна, - це просто ні про що не говорити.
- А що ви можете сказати з приводу роботи нинішнього парламенту?
- В цілому в країні сталася криза парламентаризму як такого й криза демократії. З цією демократією пора закінчувати, і остаточно. Парламент не в змозі ухвалити будь-якого рішення. Безумовно, з одного боку, це відбувається через внутрішню неорганізованість, хоча існує певний регламент; з іншого - парламент переймається виключно двома речами: боротьбою за те чи інше крісло і за бюджет. Раніше в одному з документів я пропонував або відмовитися на якийсь час від парламенту, або поставити його в жорсткі рамки, і зараз дотримуюся цієї позиції. Тому що в умовах, коли державний корабель тоне, потрібні вольові й чіткі рішення у кожній зі сфер, у кожній з площин та вертикалей. Коли почали боротися за пост спікера, пішли працювати в комітети - це дуже довгий ящик, це навіть не рефлексія - це агонія. У мене є дуже неприємне порівняння: коли в лікарню потрапляє людина з дев’яноста відсотками опіків, вона починає заживо гнити, і цей трупний запах вже чути. Доктора тільки дивляться, чи б’ється серце, чи є пульс, дихання... але всі вже розуміють, що у цієї людини більше немає майбутнього. Так і цей парламент - не важливо, оберуть вони спікера або не оберуть, будуть ці бійки, чи ні... Все це відбувається навіть не від політичного безкультур’я - це минуле української політики. Цих людей потрібно не тільки позбавити депутатських пільг, їм треба бути заборонено протягом найближчих десяти років близько підходити до яких-небудь представницьких посад чи посад у парламенті.
- Ви сказали, що від парламенту слід на час відмовитися. А хто здатен ухвалювати вольовим рішення - Ющенко чи Тимошенко?
- Ви знаєте, Ющенко здатний ухвалювати якісь вольові рішення тільки тоді, коли це загрожує його особистій безпеці, але не безпеці країни. Віктор Андрійович займається виключно розчищенням політичного поля для своїх майбутніх президентських виборів. Тому, прибравши Яценюка, котрий десь підняв голову, наступною приберуть Юлію Володимирівну, потім - Віктора Федоровича... Чи зможе Ющенко на себе перетягнути всю відповідальність? Напевно, ні. Він не в змозі. Якщо знову перейти на медичний сленг, то сьогодні ми лікуємо простуду, завтра запалення легень, потім потрапляємо в реанімацію і остання стадія - патологоанатом, котрий ставить самий точний діагноз. Віктору Андрійовичу необхідно було вводити в країні надзвичайний стан місяць тому. Сьогодні він вже не в змозі цього зробити. Чи зможе це зробити Юлія Володимирівна, у якої основні важелі? Напевно, їй вже не дадуть. Відкликавши спікера, «Регіони» відчувають здобич, і у них проявляється інстинкт хижака. Навіть розуміючи, що у цього хижака вже немає половини тулуба, він все одно стисне свої щелепи на горлі у Юлії Володимирівни, і шансу не буде вже ні в неї, ні в них. Я впевнений, що якщо ця ситуація буде поглиблюватися, то й еліта, і населення прийдуть до необхідності установчих зборів. Говорячи про той же «Титанік», якщо корабель тоне, то потрібно переходити на інший, цей врятувати вже не можна. Тому ми повинні задати нові правила гри, нову систему взаємин, і тоді парламентарії будуть займатися законодавчою роботою, уряд або президент (якщо він буде очолювати виконавчу владу) будуть здійснювати повну вертикаль влади, а демократія буде в народі. Народ повинен мати право контролювати владу, мати право посадити у в’язницю чиновника, якщо він призвів до погіршення ситуації, скажімо так, мати всі права, передбачені безпосередній демократією.
- Сьогодні летять камені в Яценюка, мовляв, він підвів цей парламент до розпуску. Як ви вважаєте, наскільки його особа вплинула на той хаос, що ми спостерігаємо останній рік?
- Думаю, що Яценюк не був ані приводом, ані причиною дестабілізації роботи в парламенті. Напевно, все-таки причина лежить в площині Віктор Андрійович - Юлія Володимирівна. Останні роки і місяці з боку Ющенко йдуть посили з дестабілізації ситуації в країні. Чим більшою буде дестабілізація, тим легше йому затвердити авторитарну модель влади. Але оскільки цієї системи немає, і як управлінець Віктор Андрійович - доволі бездарна особистість, швидше за все, буде спроба якогось державного перевороту якимись чорними полковниками. Але насправді це закінчиться повним фіаско.
- Як ви вважаєте, чи потрібні країні дострокові парламентські вибори? Чи приведуть вони нові сили чи це буде просто біг на місці?
- Парадоксальна ситуація. Ми активно розвиваємо трудовий рух «Солідарність» і бачимо, що вибори навесні дійсно можуть привести нові сили. Тому що на тих виборах гроші не будуть грати значної ролі. Так, якусь роль вони гратимуть, проте це не ті десятки і сотні мільйонів, що викидалися. Сьогодні люди будуть приходити на вибори для того, щоб змінити своє життя, а не дати можливість політикам чимось керувати. Тому, думаю, що шанси будуть. Але парламент, який може прийти, наприклад, навесні, повинен обов’язково зайнятися зміною системи. Або, навпаки, можна провести зміни в системі, а потім вибори в парламент. Ви зрозумійте, в будь-якій кризі вісімдесят відсотків рішень знаходяться самі по собі, а від двадцяти нічого не залежить. Тому кожна людина буде захищати самого себе, і особливо яскраво це проявиться в 2009 році.
- Ми бачимо ознаки економічної кризи - масове звільнення працівників, подорожчання. Наскільки людей сьогодні цікавить політика?
- Людям не до політики, напевно, більше їх хвилюють власні інтереси. Вони не розуміють, чому нафта дешевшає, а проїзд у маршрутках дорожчає. Ми бачимо дорогі автомобілі й тисячі безробітних. Ще будуть стримувати країну, як не парадоксально це звучить, тіньова економіка та корупція. Сьогодні понад п’ятдесят чи навіть сімдесят відсотків економіки знаходиться в тіні, і це буде, якось утримувати населення на плаву. Мене дуже турбує категорія населення, безпосередньо задіяна на металургійних заводах, шахтах. Це десятки і сотні робітників, для яких потрібно забезпечити фонд зайнятості, якійсь громадські роботи. Я якось писав про трудові табори, щоправда, мова йшла про нелегальних мігрантів та інші категорії населення. Але насправді у часи Великої депресії Рузвельт дуже активно використовував трудові табори. Це стосувалося і безробітних, і молоді. І до кінця депресії у цих таборах налічувалося до п’яти мільйонів чоловік. Ми не можемо зупиняти економіку, але ми і не можемо дивитися на те, як у нас сотні тисяч людей опиняться на вулиці, нічого не роблячи. Ми повинні їм не лише давати заробітну плату, але й якусь мінімальну зайнятість. Навіть якщо криза триватиме два-три роки, країна все одно якось буде існувати, потрібно думати про перманентну освіту, про професійно-технічні училища тощо. Але, звичайно, мають бути більш жорсткі заходи - це трудові табори, громадські роботи, будівництво доріг, більш правильне використання фінансових ресурсів при підготовці до Євро-2012, інфраструктурні зміни. І, безумовно, інвентаризація всього, що є в країні. Адже це стосується не тільки бюджету або землі, це стосується власності, фінансових потоків реальних власників банків і компаній. Наприклад, ми знаємо, що Міністерство охорони здоров’я проводить тендери через посередників і там губляться величезні кошти.
Ми знаємо, що в Міністерстві праці існують найрізноманітні фонди, через які проводяться закупівлі, наприклад колясок, окулярів, а компанії посередники платять відкати до двадцяти-тридцяти відсотків.
Ми знаємо, що експортуємо електроенергію і, знову ж таки, у посередників осідають величезні суми. Куди йдуть ці гроші? Може бути, є сенс трошки припинити красти? В іншому разі в умовах непрацюючої судової системи у нас з’явиться суд Лінча, і держава не зможе забезпечити безпеку людей, які крадуть. Всі виїхати не встигнуть, будуть ті, хто залишиться висіти на реях.
- Що ж нам робити? НБУ заборонив видавати депозити. Люди взяли кредити під великі відсотки і вже не в змозі їх сплачувати...
- Влада і банки ухвалили неконституційні рішення щодо депозитів, а населення в більшій своїй частині стає неплатоспроможним. Тут повинно бути ухвалено політичне рішення: громадяни України в односторонньому порядку оголошують фінансові (кредитні) канікули і на один рік призупиняють виплати відсотків по взятих кредитах. Ми народ - суверен і відповідно до Конституції України маємо право. Досить своїми грошима годувати бездарну владу та іноземні банки. Стабілізуйте ситуацію, а потім поговоримо.
- Ви вважаєте, що економічну кризу хтось ініціює, щоб заробити?
- Ні, кризу ніхто не ініціює. У будь-якому випадку, криза - це перерозподіл капіталу та власності. Просто ті люди, які мають більший доступ до фінансових ресурсів або владних важелів, використовують її у своїх інтересах, і це зрозуміло. Кожна людина будь-яку ситуацію буде використовувати в своїх інтересах, але є загальнонаціональні і загальнодержавні інтереси. Тому ми говоримо про жорстку вертикаль влади, тому що хтось повинен взяти на себе відповідальність за стан справ у країні, скористатися державою як інструментом насилля, в даному випадку мова йде про армію, Міністерство внутрішніх справ, СБУ. І ми повинні, перш за все, убезпечити законослухняне населення від немотивованих дій. Тому що і кримінальні елементи, і зовнішні фактори будуть намагатися дестабілізувати ситуацію. Ми це бачимо в Криму, на Закарпатті ... Тут вже повинні бути і зовнішньополітичні, і внутрішньополітичні методи, силові не пройдуть. Потрібні управлінські та організаційні рішення. Якщо почався процес сепаратизму, є три варіанти вирішення проблеми. Один - силове: він ні до чого не призведе; другий - нічого не робити, але ми тоді втратимо території; і третій варіант - піти назустріч і знайти компроміс. Може бути, дійсно існує така нація, як русини, згідно з міжнародними договорами та з огляду на те, що десятки країн говорять, що це так? Якщо українська влада, той же Леонід Макарович Кравчук обіцяв, що під час референдуму 1991 року ми поговоримо про автономії і про русинів, то чому ми не виконали ці обіцянки? Це питання непросте, воно викликатиме масу суперечок і протиріч, але ми повинні зрозуміти, який у нас пріоритет - зберегти територію держави або втратити державу.
- Щодо кредиту МВФ. Багато хто говорить, що, погодившись на його умови, ми можемо втратити державу...
- Тут є ряд моментів. По-перше, з огляду на умови, за яких ми отримали кредит МВФ, безумовно, як держава ми почали існувати в умовах обмеженого суверенітету. Уряд і Національний банк ухвалюють далеко не дурні рішення щодо стабілізації фінансово-банківської системи та всього іншого. Говориться дуже багато правильних речей, але відсутній механізм їх адекватного і швидкого виконання. Може бути, в цих умовах обмежений суверенітет і доцільний, питання в іншому: чи отримаємо ми наступні транші, наскільки ефективно будуть використані ці гроші, як буде поводитись світова фінансово-економічна система, наскільки глибоко ця криза вплине на Україну? Може, ми завтра оголосимо себе державою-банкрутом і не будемо повертати ці гроші. А може бути, завтра долар впаде як світова фінансова система, і ці гроші перетворяться в пил. Адже ми розуміємо, що американцями деривативи (так звані нічим не підкріплених цінні папери) випущені на суму понад 600 трильйонів доларів, і вони сьогодні перетворюються в пил. Тоді у мене інше питання: а в яких активах зберігається золотовалютний резерв України? Якщо він зберігається в золоті - це добре. А якщо в цінних паперах США або Грузії, то тоді у нас уже немає золотовалютного резерву, і ми є державою-банкрутом. Звичайно, це питання компетенції СБУ та державної таємниці, але якщо наші резерви перетворюються в пил, то чи не є пилом існуюча влада і держава, в котрій ми живемо?
Розмовляла Вікторія Шестоперова
Джерело: Столичные новости №44-45 (531) 25 ноября-02 декабря 2008
В тему:
ТР «Солідарність»: Нам пора для України жить!
Позачергові вибори – це обман народу
Юрій Збітнєв: «Я прихильник сильної президентської влади і вважаю, що парламентаризм себе вичерпав»
Українці стомились від компрадорської демократії і бажають сильного авторитетного лідера
Юрій Збітнєв: «Ми повинні чинити тиск на владу, а не чекати, що вона буде нам щось пропонувати»
Ідеологічні засади Всенародного громадсько-політичного руху «Всенародний Фронт Порятунку України»
Цунамі
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи