14 вересня 2004 року, Гостинний Двір (Контрактова площа, 4) Початок о 19.00
Дорогий Друже!
Ми починаємо шлях до нової Країни мрій. Починаємо в ту особливу пору, коли київські каштани прозорішають після спекотного літа і стають схожими на вигадливо різьблені Царські врата, навощені до золотавого блиску, крізь які заспокійливою прохолодою барокових часів долинає осінь середньовіччя. Це відблиск іншого Києва, який давно став історією, а то й міфом, і в його випроміненні – квінтесенція епохи, коли наше Місто і його мешканці мали вдосталь і гонору, і ґречності, вміли проявити характер і боронити свої права. В тому числі - право на світло. Саме в цей день Святого Семена-Стовпника, яким відкривався новий церковний і діловий рік відбувалося оновлення світла.
Як засвідчують архівні джерела принаймні від кінця ХVІІ ст. і ще наприкінці ХІХ ст. київські міщани в ніч з 14 на 15 вересня (за старим стилем з першого на друге вересня) щорічно влаштовували в Києво-Подолі Свято Свічки або Женіння Свічки. Напередодні Семена (14 вересня день присвячений преподобному Симеону Стовпнику - великому аскетові, праведникові та подвижникові, що жив в ІV-V ст.) на Контрактовому майдані звечора сходилися члени (Богоявленського) братства та братчики-цеховики зі своїми знаменами, цішками, корогвами. Вони йшли співаючи цехових гімнів – пісень та побожних піснепінь. Кожне цехове братство несло свою велику воскову свічу. Опівночі весь майдан спалахував безліччю вогнів. Що то було за видовище. Розігрувались театралізовані драматичні діалоги, декламувались найкращі твори поезій того часу.
Давий пищу мні плоть Твою волею,
Огнь сий і опаляй недостойния,
Да не опалиши мене, Содітелю мой:
Паче же пройди во уди моя,
Во вся состави, во утробу, в серце:
Попали терніє всіх моїх прегрішеній.
Душу очисти, освяти помишленія,
Состави утверди с костьми вкупі.
Чувст просвіти простую пятерицу.
Всего мя спригвозди страху Твоєму.
Присно покрий, соблюди же і сохрани мя
От всякого діла і слова душетліннаго.
Очисти і омий, украси мя,
Удоби, вразуми і просвіти мя.
Покажи мя Твоє селеніє єдинаго Духа,
І не ктому селеніє гріха.
Да яко Твоєго дому, входом причачещнія,
Яко огня мене біжит всяк злодій, всяка страсть.
Молитвенники Тебі приношу вся святия,
Чиноначалія же беплотних,
Предтечу Твоєго, премудрия апостоли,
К сим же Твою Нескверную Чистую Матер:
Їх же мольби, Благоутробне,
Приіми, Христе мой,
І сином світа соділай Твоєго служителя.
Ти бо єси освященіє і єдиний
Наших, Блаже, душ і світлость,
І Тебі ліпоподобно яко Богу і Владиці
Славу всі возсилаєм на всяк день.
Симеон Метафраст X-XII ст.
А щоби середньовіччя не асоціювалося для вас із “темними віками”, ми пропонуємо всім поважним громадянам Києва та гостям нашого міста прийти на наше свято зі свічею і веселістю серця і долучитись до древнього свята “Женіння Свічки”.
В програмі ви почуєте:
- драматичний діалог з ХV ст. “Діалог містра Полікарпа зі смертю”,
- деклямації старої русинської та перекладеної на церковнослов”янську чи староруську поезію грецьку, латинську тощо. (автори: Дем’ян Наливайко, Андрій Римша, Лазар Баранович, Іоникій Калятовський, Іван Величковський)
- і власне через середньовічні танці, пісні та падвани для забав шляхетних учтивої молоді спробувати хоч трішки доторкнутись до тої давньої наповненої духовністю і благочестю епохи.
Учасники Вечорниць “Осінь Середньовіччя”:
- Ансамбль давньої музики Костянтина Чечені,
- Хор церкви благовіщення пресвятої Богородиці (керівник Валентина Шовкун),
- “Гурт Люденс Рутене” (керівник Тарас Компаніченко).
Вечорниці “Осінь Середньовіччя” відбуваються за допомоги:
- Креативного фонду ім. Булгакова
- Мистецької Галереї “Ательє Карась”
- Центру народного мистецтва “Музей Івана Гончара”
Олег Скрипка з членами редакції “Переходу-IV” на березневих вечорницях. Зліва направо:
- Володимир Щербина
- Кирило Стеценко
- Олег Скрипка
- Богдан Гдаль
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Олег Скрипка відкриває сезон вечорниць
Світ:
04090902s.JPG
Дорогий Друже!
Ми починаємо шлях до нової Країни мрій. Починаємо в ту особливу пору, коли київські каштани прозорішають після спекотного літа і стають схожими на вигадливо різьблені Царські врата, навощені до золотавого блиску, крізь які заспокійливою прохолодою барокових часів долинає осінь середньовіччя. Це відблиск іншого Києва, який давно став історією, а то й міфом, і в його випроміненні – квінтесенція епохи, коли наше Місто і його мешканці мали вдосталь і гонору, і ґречності, вміли проявити характер і боронити свої права. В тому числі - право на світло. Саме в цей день Святого Семена-Стовпника, яким відкривався новий церковний і діловий рік відбувалося оновлення світла.
Як засвідчують архівні джерела принаймні від кінця ХVІІ ст. і ще наприкінці ХІХ ст. київські міщани в ніч з 14 на 15 вересня (за старим стилем з першого на друге вересня) щорічно влаштовували в Києво-Подолі Свято Свічки або Женіння Свічки. Напередодні Семена (14 вересня день присвячений преподобному Симеону Стовпнику - великому аскетові, праведникові та подвижникові, що жив в ІV-V ст.) на Контрактовому майдані звечора сходилися члени (Богоявленського) братства та братчики-цеховики зі своїми знаменами, цішками, корогвами. Вони йшли співаючи цехових гімнів – пісень та побожних піснепінь. Кожне цехове братство несло свою велику воскову свічу. Опівночі весь майдан спалахував безліччю вогнів. Що то було за видовище. Розігрувались театралізовані драматичні діалоги, декламувались найкращі твори поезій того часу.
Давий пищу мні плоть Твою волею,
Огнь сий і опаляй недостойния,
Да не опалиши мене, Содітелю мой:
Паче же пройди во уди моя,
Во вся состави, во утробу, в серце:
Попали терніє всіх моїх прегрішеній.
Душу очисти, освяти помишленія,
Состави утверди с костьми вкупі.
Чувст просвіти простую пятерицу.
Всего мя спригвозди страху Твоєму.
Присно покрий, соблюди же і сохрани мя
От всякого діла і слова душетліннаго.
Очисти і омий, украси мя,
Удоби, вразуми і просвіти мя.
Покажи мя Твоє селеніє єдинаго Духа,
І не ктому селеніє гріха.
Да яко Твоєго дому, входом причачещнія,
Яко огня мене біжит всяк злодій, всяка страсть.
Молитвенники Тебі приношу вся святия,
Чиноначалія же беплотних,
Предтечу Твоєго, премудрия апостоли,
К сим же Твою Нескверную Чистую Матер:
Їх же мольби, Благоутробне,
Приіми, Христе мой,
І сином світа соділай Твоєго служителя.
Ти бо єси освященіє і єдиний
Наших, Блаже, душ і світлость,
І Тебі ліпоподобно яко Богу і Владиці
Славу всі возсилаєм на всяк день.
Симеон Метафраст X-XII ст.
А щоби середньовіччя не асоціювалося для вас із “темними віками”, ми пропонуємо всім поважним громадянам Києва та гостям нашого міста прийти на наше свято зі свічею і веселістю серця і долучитись до древнього свята “Женіння Свічки”.
В програмі ви почуєте:
- драматичний діалог з ХV ст. “Діалог містра Полікарпа зі смертю”,
- деклямації старої русинської та перекладеної на церковнослов”янську чи староруську поезію грецьку, латинську тощо. (автори: Дем’ян Наливайко, Андрій Римша, Лазар Баранович, Іоникій Калятовський, Іван Величковський)
- і власне через середньовічні танці, пісні та падвани для забав шляхетних учтивої молоді спробувати хоч трішки доторкнутись до тої давньої наповненої духовністю і благочестю епохи.
Учасники Вечорниць “Осінь Середньовіччя”:
- Ансамбль давньої музики Костянтина Чечені,
- Хор церкви благовіщення пресвятої Богородиці (керівник Валентина Шовкун),
- “Гурт Люденс Рутене” (керівник Тарас Компаніченко).
Вечорниці “Осінь Середньовіччя” відбуваються за допомоги:
- Креативного фонду ім. Булгакова
- Мистецької Галереї “Ательє Карась”
- Центру народного мистецтва “Музей Івана Гончара”
- Володимир Щербина
- Кирило Стеценко
- Олег Скрипка
- Богдан Гдаль
----------------------------------------------------
В тему:
“Країна Мрій” стає реальністю
“Сороміцькі Вечорниці”
Вечорниці у фольк-стилі
Олег Скрипка: Вигравши суд у “Гала Рекордз”, ми створили прецедент
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта