Екстремістські безчинства в Умані: банда хасидів напала на українців

Інцидент стався на вулиці Софії Перовської. Компанія хлопців iз пейсиками йшла своїм маршрутом й один із них жбурнув пакет зі сміттям на газон біля багатоповерхівки. Одна з мешканок цього будинку, обурившись таким нахабством, зробила зауваження. Але ті не відреагували: хасиди із жінками не розмовляють у період своїх покаянних молитов. Тому жінка навздогін їм відправила свого 22-річного сина, аби той передав їм прохання прибрати сміття. Але у відповідь хасиди підняли пакет й запустили хлопцю межи очі. А потім гукнули на підмогу своїх. Після чого група з 11 хасидів, віком від 14 до 20 років, накинулася лупцювати уманчанина. Рятувати його від побиття вибігла сама мати та сусід. Але дісталося не тільки хлопцю, а й його рятувальникам. Адже хасиди «працювали» не лише з допомогою кулаків, а й камінцями та дрючками. Свідками того самосуду були багато мешканців багатоповерхівки, які повибігали на балкони. Вони й викликали міліцію.

Коли правоохоронці приїхали, то «вояки» в шапочках сховалися у помешканнях, де квартирували. У трьох осіб не виявилося ніяких документів, тому їх забрали ночувати на нарах. Наступного дня прийшов їхній духовний наставник iз документами, отож під його обіцянки дебоширів відпустили. А постраждалих з побитими головами, струсом мозку та з численними синцями доставили у міську лікарню. Один із чоловіків й досі проходить там лікування.

Як повідомив «УМ» заступник начальника Уманського міськвідділу міліції Олександр Ніколюк, до завершення лікування побитого уманчанина й перевірки, яка нині ведеться правоохоронцями, з хасидами досягнуто домовленості, що вони залишаються в Умані. А представники місцевої влади занепокоєні, аби бійка не викликала негативної реакції у городян. Про те, що сталося, міська рада повідомила не тільки Черкаську облдержадміністрацію, а й Державну туристичну адміністрацію, Держкомітет у справах релігій, правління Міжнародного благодійного фонду імені ребе Нахмана.

За весь час, а хасиди в Умань їздять більше 10 років, такого інциденту тут ще не траплялося. Хоча до дивацтв представників цієї релігійної течії уманчанам не звикати. Цього вересня, наприклад, хтось розкидав по поштових скриньках городян листівки, в яких вимагалося, щоб місцеві жінки не ходили тими стежками, які топчуть чоловіки з пейсами. Словом, хоч під землю провалися у своєму рідному місті, якщо ти у спідниці.

А ще біля готелю, де жили заїжджі гості, постійно чергують два автомобілі, котрі вивозять сміття. Адже в хасидів заведений такий порядок, що у святкові дні, коли вони моляться, не можна нічого робити, навіть світло включити, кран закрутити чи натиснути кнопку ліфта. Отож світло горить цілодобово, вода тече, наче річка, а ліфти працюють в автоматичному режимі. Цікаво, що не можна виносити навіть сміття. Отож його кидають де попало, а туалет може бути навіть у кутку. Місцеві жителі пригадують, як у 90-х роках, коли ще хасиди мешкали в гуртожитку педінституту, то просто в коридорі розводили багаття. А то якось зняли у помешканні паркет, викопали там яму й забетонували, таким чином влаштувавши собі ванну.

Все це уманчани змушені терпіти, тому що, здаючи житло туристам-хасидам, вони мають змогу заробити на такому квартируваннi від 7 до 10 доларів на добу з однієї особи, що для мешканців невеликого міста є вагомим додатком до їхнього сімейного бюджету. Правда, звільняючи власне помешкання для гостей, вони виносять з хати на їхню вимогу все — ікони, картини, одяг, книги, газети, а самі живуть де прийдеться, трохи не в повітках. А після від'їзду гостей затівають ремонт, бо жити в будинку без такого наведення порядку нормальній людині не під силу.