Ян Сміт народився в м. Селукве (нині - Шуругві), вчився в Університеті Родса в ПАР. З 1948 р. вів активну політичну діяльність, в 1962 р. став одним з організаторів партії "Родезійський фронт". Перемігши на виборах в 1962 р., партія сформувала уряд і в 1964 р. призначила прем'єром Сміта.
В 1965 році Ян Сміт проголосив незалежність британської колонії Південної Родезії від Лондона і протягом 14 років очолював уряд білої меньшості. Очолюваний Смітом уряд, що складався з нащадків вихідців з Європи, залишався при владі до 1979 року. Всі ці роки Сміт і його соратники зазнавали критики з боку світового співтовариства, що вказувало, що в країні, де проживають 5 мільйонів корінних жителів, його уряд діяв в інтересах білого населення, чисельність якого не перевищувала 250 тисяч чоловік. Великобританія й інші країни - члени ООН не визнали незалежність Південної Родезії й ввели економічні санкції відносно колишньої колонії. Чорношкіре населення Південної Родезії в 1972 році почало партизанську війну, що протривала п'ять років.
В 1979 р. на виборах, що на думку багатьох спостерігачів пройшли з грубими порушеннями законодавства, перемогла партія Роберта Мугабе. Після приходу до влади Мугабе незалежність Родезії, перейменованої в Зімбабве, була офіційно визнана світовим співтовариством і Великобританією.
З 1980 Ян Сміт став лідером опозиції Зімбабве. Протягом наступних п'яти років вплив у країні Родезійського фронту падав, і в 1985 р. Сміт пішов у відставку.
Газета Daіly Telegraph на смерть Яна Сміта відгукнулася статтею, у якій називає його "затятим ворогом Мугабе й Британії", що до кінця своїх днів уважав лідера Зімбабве "психічно неврівноваженим гангстером на чолі однопартійного комуністичного режиму".
Як пише газета Guardіan, "Ян Сміт був останнім кіплінговським героєм, що несе тягар білої людини, протягом майже 20 років він завзято й мужньо пручався ходу історії".
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
Останній герой епохи Кіплінга
Світ:
yan_smit.jpg
Ян Сміт народився в м. Селукве (нині - Шуругві), вчився в Університеті Родса в ПАР. З 1948 р. вів активну політичну діяльність, в 1962 р. став одним з організаторів партії "Родезійський фронт". Перемігши на виборах в 1962 р., партія сформувала уряд і в 1964 р. призначила прем'єром Сміта.
В 1965 році Ян Сміт проголосив незалежність британської колонії Південної Родезії від Лондона і протягом 14 років очолював уряд білої меньшості. Очолюваний Смітом уряд, що складався з нащадків вихідців з Європи, залишався при владі до 1979 року. Всі ці роки Сміт і його соратники зазнавали критики з боку світового співтовариства, що вказувало, що в країні, де проживають 5 мільйонів корінних жителів, його уряд діяв в інтересах білого населення, чисельність якого не перевищувала 250 тисяч чоловік. Великобританія й інші країни - члени ООН не визнали незалежність Південної Родезії й ввели економічні санкції відносно колишньої колонії. Чорношкіре населення Південної Родезії в 1972 році почало партизанську війну, що протривала п'ять років.
В 1979 р. на виборах, що на думку багатьох спостерігачів пройшли з грубими порушеннями законодавства, перемогла партія Роберта Мугабе. Після приходу до влади Мугабе незалежність Родезії, перейменованої в Зімбабве, була офіційно визнана світовим співтовариством і Великобританією.
З 1980 Ян Сміт став лідером опозиції Зімбабве. Протягом наступних п'яти років вплив у країні Родезійського фронту падав, і в 1985 р. Сміт пішов у відставку.
Газета Daіly Telegraph на смерть Яна Сміта відгукнулася статтею, у якій називає його "затятим ворогом Мугабе й Британії", що до кінця своїх днів уважав лідера Зімбабве "психічно неврівноваженим гангстером на чолі однопартійного комуністичного режиму".
Як пише газета Guardіan, "Ян Сміт був останнім кіплінговським героєм, що несе тягар білої людини, протягом майже 20 років він завзято й мужньо пручався ходу історії".
Слава Героям!
За матеріалами ЗМІ
--------------------------------------
В тему:
Зімбабве: останні білі фермери під загрозою арешту
Непомічений геноцид
Загублений континент
Тягар білої людини
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи