Після розпаду Союзу Росія віддала острів Даманський китайцям, а ось тепер віддає їм ще один — Тарабаров, і поруч — значну частину Великого Уссурійського.
Спогад з часів юності: диктор центрального телебачення урочистим, і ніби загробним голосом повідомляє про напад китайців на острів Даманський. Тоді всі радянські ЗМІ в один голос говорили про “віроломний напад” китайців, про героїчних прикордонників, п’ятьом з яких посмертно присвоєно звання героїв Радянського Союзу. Невеликий острів, який не мав ніякого стратегічного значення, був неодноразово перекопаний ракетами новітніх “Катюш” і таки залишений в складі СРСР. Після розпаду Союзу Росія віддала Даманський китайцям, а ось тепер віддає їм ще один — Тарабаров, і поруч — значну частину Великого Уссурійського. Фактично це вже Хабаровськ, місцеві жителі, які мали там будови чи ділянки землі, отримають компенсацію від уряду РФ. Всього Росія віддала Китаю близько 300 кв. км. землі. Звичайно, справа росіян, кому й як вони віддають свої території. Однак чомусь не приїжджав до Хабаровська Лужков, закидувати кепкою китайців. І не згадували у російських ЗМІ про “русскую славу” - хоч прикордонники, які загинули в порівняно недалекому 1969 році, проявили зразки військової доблесті. Російські пропагандисти мовчать, хоч мали би про що говорити. Сидять тихо тому, що Росія втрачає свої позиції на Далекому Сході, а китайці політикою доконаних вчинків примушують Кремль відступати.
Від 1991 року китайські нелегали безперервним потоком їдуть в Росію. Для Китаю це — державна політика. Сьогоднішні реалії Далекого Сходу такі, що вони є суттєвою складовою економіки краю. Але крім того — і політики. Бо китайські гроші працюють і в легальній, і в тіньовій економіці, і так само впливають на місцеву політику. Ліс контрабандою вивозять в Китай, і так само контрабандою завозять дешеві китайські товари. В покинуті села нелегально приходять китайські сім’ї і селяться, відновлюють господарку. В Росії не видно політичної волі припинити цей потік. Тому й не було політичної волі сперечатися з китайцями за амурські острови.
Це настільки контрастує зі ставленням Росії до Севастополя, що варто задуматися: чому така різниця? Звичайна логіка не діє: адже за Севастополь гинули й українці, не те, що у випадку з Даманським, якого росіяни й китайці від спільного ворога не захищали... І висновок залишається один: Москва веде себе так, бо ми їй це дозволяємо. Дозволяємо — як представники влади, дозволяємо — як журналісти, дозволяємо — як прості громадяни, не займаючи твердої і цілеспрямованої позиції. Влада — не займаючи жорсткого ставлення до тих, хто прикриваючись демократією, насправді порушує закони, громадський порядок, нищить українські символи в українській державі. Журналісти — не нагадуючи, що в Росії щодо своєї історії є політика подвійних стандартів, вони нам — про Севастополь, а ми їм — про Даманський. А прості громадяни тим, що не вимагають від двох перших виконання свого громадянського обов’язку. Бо якби Україна вела свою державну політику так, як це роблять китайці, Лужков би до Севастополя не їздив. Так само, як він не їздив на Даманський і Тарабаров.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Подвійний стандарт “героїчної оборони”
Світ:
08092802s.jpg
Від 1991 року китайські нелегали безперервним потоком їдуть в Росію. Для Китаю це — державна політика. Сьогоднішні реалії Далекого Сходу такі, що вони є суттєвою складовою економіки краю. Але крім того — і політики. Бо китайські гроші працюють і в легальній, і в тіньовій економіці, і так само впливають на місцеву політику. Ліс контрабандою вивозять в Китай, і так само контрабандою завозять дешеві китайські товари. В покинуті села нелегально приходять китайські сім’ї і селяться, відновлюють господарку. В Росії не видно політичної волі припинити цей потік. Тому й не було політичної волі сперечатися з китайцями за амурські острови.
Це настільки контрастує зі ставленням Росії до Севастополя, що варто задуматися: чому така різниця? Звичайна логіка не діє: адже за Севастополь гинули й українці, не те, що у випадку з Даманським, якого росіяни й китайці від спільного ворога не захищали... І висновок залишається один: Москва веде себе так, бо ми їй це дозволяємо. Дозволяємо — як представники влади, дозволяємо — як журналісти, дозволяємо — як прості громадяни, не займаючи твердої і цілеспрямованої позиції. Влада — не займаючи жорсткого ставлення до тих, хто прикриваючись демократією, насправді порушує закони, громадський порядок, нищить українські символи в українській державі. Журналісти — не нагадуючи, що в Росії щодо своєї історії є політика подвійних стандартів, вони нам — про Севастополь, а ми їм — про Даманський. А прості громадяни тим, що не вимагають від двох перших виконання свого громадянського обов’язку. Бо якби Україна вела свою державну політику так, як це роблять китайці, Лужков би до Севастополя не їздив. Так само, як він не їздив на Даманський і Тарабаров.
В тему:
Ворожа пропаганда і нездоровий глузд...
Китайці оголошують територію Росії своєю землею
Беззахисність — це провокація!
СБУ розкрила змову проти України
Швеція уявила себе на місці Грузії і перебудовує оборону
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта