Звістка про рішення Шевченківського районного суду щодо закриття газети “Сільські вісті” пролетіла не тільки Україною, але й закордонням. Вбивство журналіста, ліквідація газети, журналу, радіо, телебачення – це вбивство інформації, вбивство свободи слова, вбивство вільної думки.
З цієї нагоди пригадалася подія, яка до сьогодні не вщухає. У 1932-33 рр. американський журналіст, кореспондент всесвітньо знаної газети “Нью Йорк Таймз” Волтер Дюранті своїми писаннями, які друкувала ця поважна газета, заперечував голод в Україні, річницю якого минулого року відзначали в усьому світі і ще не так давно цю трагедію, скоєну злочинним комуністичним режимом, відзначали у Верховній Раді та ООН в Нью Йорку.
Українська діаспора довела, що Дюранті свідомо замовчував голод в Україні, і тому вимагає від комітету, що надає відому журналістську премію Пуліцера, відібрати її у цього журналіста “Нью-Йорк Таймс”.
На жаль, ані редакція газети, ані комітет не спромоглися однозначно засудити Дюранті й посмертно відібрати премію, якої він не заслужив.
Українська діаспора й далі намагається переконати редакцію журналу та комітет у несправедливості нагороди брехливого журналіста, але ніхто не вимагав закриття газети, хоч вона друкувала брехливі матеріали свого ж кореспондента.
Я нагадую цю історію, щоб вказати на антидемократичне рішення Шевченківського районного суду стосовно закриття газети “Сільські вісті”.
В газеті була опублікована стаття, уривок з книжки професора Василя Яременка. Дивує, що суд жодним словом не згадав автора статті, а лише у формі старих комуністичних часів накинувся на газету.
Здоровий глузд підказує, що коли хтось з читачів не погоджується з опублікованим, то пише свою думку або спростовує опубліковане. Коли б отой Єврейський антифашистський комітет написав статтю, яка спростовує сказане Яременком, і газета відмовилась би її опублікувати, то тоді можна було б їй закидати тенденційність.
У судочинстві не повинні керуватись тим, що правда належить тому, хто має гарне прізвище, назву чи гроші, а свобода слова стосується і тих, хто не має грошей. Зате совість повинні б усі мати. І передовсім судді!
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
А де ж свобода слова?
Світ:
04020304s.jpg
Українська діаспора довела, що Дюранті свідомо замовчував голод в Україні, і тому вимагає від комітету, що надає відому журналістську премію Пуліцера, відібрати її у цього журналіста “Нью-Йорк Таймс”.
На жаль, ані редакція газети, ані комітет не спромоглися однозначно засудити Дюранті й посмертно відібрати премію, якої він не заслужив.
Українська діаспора й далі намагається переконати редакцію журналу та комітет у несправедливості нагороди брехливого журналіста, але ніхто не вимагав закриття газети, хоч вона друкувала брехливі матеріали свого ж кореспондента.
Я нагадую цю історію, щоб вказати на антидемократичне рішення Шевченківського районного суду стосовно закриття газети “Сільські вісті”.
В газеті була опублікована стаття, уривок з книжки професора Василя Яременка. Дивує, що суд жодним словом не згадав автора статті, а лише у формі старих комуністичних часів накинувся на газету.
Здоровий глузд підказує, що коли хтось з читачів не погоджується з опублікованим, то пише свою думку або спростовує опубліковане. Коли б отой Єврейський антифашистський комітет написав статтю, яка спростовує сказане Яременком, і газета відмовилась би її опублікувати, то тоді можна було б їй закидати тенденційність.
У судочинстві не повинні керуватись тим, що правда належить тому, хто має гарне прізвище, назву чи гроші, а свобода слова стосується і тих, хто не має грошей. Зате совість повинні б усі мати. І передовсім судді!
----------------------------------------------------
В тему:
Єврейські ярлики
Жнива Господні починаються в 2004 році
С. Хмара: “Сільські вісті” виходили, виходять і будуть виходити. Ніхто не зможе закрити рупор народу
У Полтаві читачі «Сільських вістей» мітингували проти судової антисанітарії
Реакція на закриття “Сільских вістей”
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта