Оранжеву революцію Ігор Каганець передбачив ще кілька років тому. Точніше, вирахував: три незалежні підходи — астрономічний, психоінформаційний і теологічний — указували на те, що в 2004 році має відбутися пасіонарний спалах. Аргументацію виклав у статті “Жнива Господні починаються у 2004 році” і в кінці 2003 року опублікував у журналі нової еліти “Перехід-IV” (він є засновником і головним редактором цього футурологічного часопису). Автор стверджував, що Україна з 1996 року увійшла в 19-річний цикл цивілізаційного перетворення («Метонів цикл»), який з 2004 року входить в активну, пасіонарну фазу, а в 2015 році завершиться формуванням нової цивілізації з якісно іншим суспільно-політичним ладом — Третім Гетьманатом.
Зрозуміло, що мало хто серйозно поставився до цих розрахунків, хіба що постійні читачі журналу «Перехід-IV» та інтернет-газети “Народний Оглядач”. Наведені автором аргументи про грядущий пасіонарний вибух здебільшого сприймалися як абстрактні інтелектуальні конструкції. Аж ось “бабахнуло”! Коли народ трохи оговтався, то зметикував, що «у цьому щось є» і почав активніше цікавитися, що ж це таке — Великий Перехід.
Згідно з дослідженнями І. Каганця, Україна – це геосоціальний організм, який розвивається в пульсуючому режимі. Історична доба цього пульсара становить 532 роки, протягом яких автохтонний український народ проходить перенародження і тотальне оновлення. Кожні 532 роки на цій землі народжується новий український етнос, який формує нову державну систему (козаки – Гетьманат Богдана Хмельницького; руси – Київська Русь; анти – Антський союз; сармати – Велика Сарматія; сколоти – Велика Скуфія...). Українські етноси, що послідовно народжуються на цій землі, генетично споріднені між собою як батько, син, внук, правнук і т. д.
Сьогоднішній український народ стоїть на порозі чергового пробудження: протягом 2004–2015 років він має пройти повну трансформацію і стати нацією нового циклу. Змістом найближчого трирічного етапу 2004–2006 є культурно-світоглядний прорив, переосмислення власної історії, подолання ворожих фальсифікацій та інформаційних закладок, усвідомлення суті, сили і краси українського способу життя, який випливає з Арійської (Трипільської, Гіперборійської) традиції від 5508 року до н. е. та ще древнішої традиції Білої раси від 25 тис. до н. е.
Таке враження, що кожен нинішній день України підтверджує передбачення футуролога. І, можливо, його книга «Арійський стандарт», яка вийшла торік (за кілька місяців до президентських виборів) і вже пережила третє видання, сьогодні багатьма скептиками буде прочитана по-іншому. Бо сьогодні ми живемо в іншій країні й самі на себе дивимося по-іншому. Напевне, настав час змінити кут зору й на свою історію та назвати речі своїми іменами. Ігор Каганець не побоявся це зробити раніше й торкнувся у своїй книзі тем не те що заборонених, але, скажімо, не належних до обговорення. Досліджуючи закономірності природно-суспільного поступу, принципи расоутворення, сягаючи суті глибинних цивілізаційних процесів, він показав Україну як природний центр творення арійської (європейської) спільноти, як прабатьківщину галів-галілеян, що становили етнічну основу християнства. Використавши різноманітні наукові джерела і зіставивши масу артефактів, автор «Арійського стандарту» дійшов висновку про особливу роль України у нинішньому планетарному Переході до нової епохи.
У чому ця роль полягає і чому вона належить саме Україні? Ігор Каганець, завідувач Лабораторії психоінформатики центру з інформаційних проблем територій НАН України, люб’язно погодився відповісти на запитання “Хрещатика”.
— Шановний Ігоре Володимировичу, одним із епіграфів до своєї книжки Ви поставили цитату: “Проблема в тому, що реформатори не володіють знаннями, а ті, що ними володіють, надто байдужі, щоб намагатись провести реформи. Але настане день, коли знання і воля об’єднаються, і тоді світ рине вперед”. Можливо цей ДЕНЬ уже настав?
Ще ні, але вже близько. «Оранжевий світанок» — це лише самий початок революційної трансформації України. Річ у тім, що суттєві суспільно-політичні перетворення починаються зі зміни свідомості. Без духовно-світоглядного звільнення неможливо досягнути звільнення політичного і економічного. Натомість як президентські вибори 2004 року, так і наступні за ними зміни ґрунтуються на тій самій, вчорашній світоглядній базі. Тому від них поки що не варто чекати чогось більшого, ніж ротації владної верхівки (істеблішменту), усунення на політичну периферію найбільш криміналізованих елементів і часткового оздоровлення загальної ситуації.
Врешті-решт, треба визнати, що листопадові події стали реакцією українського суспільства на брутальну спробу влади порушити існуючий баланс і встановити відверто кримінальну антиукраїнську диктатуру. Тому, якщо бути точним, то треба говорити не про «Оранжеву революцію», а про «Оранжеву стабілізацію» як необхідну передумову грядущої «Сонячної революції». Перехід до другої, сонячної (арійської) фази супроводжуватиметься суттєвим посиленням соціальної активності та зростанням «температури» культуротворчої і націотворчої енергетики. Думаю, що все це виявлятиметься доволі виразно вже з весни цього року.
2. Яку роль у Великому Переході Ви відводите нинішньому Президенту і щойно сформованому Уряду України?
Їхнє найголовніше завдання — це руйнування кримінальних, спекулятивних і паразитичних схем, через які висмоктується кров з українського народу. Масштаби примусового донорства України вражають: наприклад, за оцінками Олександра Мороза, опублікованими минулого року, тільки під час жнив з України «випомповується» близько 10 мільярдів гривень.
Персональний склад Уряду також вказує на те, що його головне призначення — це декриміналізація влади і, як недавно висловився Віктор Ющенко, «очистка Авгієвих конюшень».
Цікаво, що про це ж саме говорить відповідна символіка. По-перше, це 13-й уряд незалежної України, а 13 — це число руйнування. По-друге, урядова програма складається з 6 пунктів, а 6 — це символ неповноти, це перевернута 9 (символ вічного життя). Так що маємо тимчасовий уряд, створений для демонтажу старої системи, бо це обов’язкова передумова формування нової системи.
Що ж стосується компетентності, про яку говорив Президент, то новий уряд компетентний у здійсненні зазначеного вище руйнування. Дещо пізніше, на фазі творення нової системи, Президенту доведеться сформувати новий уряд, оскільки суттєво інші завдання потребують інших людей. Можливо, це відбудеться вже через 3-4 місяці — згідно з заявою Віктора Ющенка про те, що підведення проміжних підсумків урядової діяльності має відбутися через 3 місяці («100 днів»).
3. Перша частина доповіді Юлії Тимошенко називається «Віра» -- саме з цього і потрібно починати будь-яку справу… Яке враження справив на Вас її виступ у парламенті?
Юлія Тимошенко правильно поставила питання: реформування треба починати з віри, ширше — з формування світоглядно-культурної моделі майбутнього і донесення її до масової свідомості. А для цього треба створити у державі сприятливі умови для циркулювання світоглядних ідей, культурних ініціатив, активізації цивілізаційних та метафізичних досліджень. Все це дозволить розробити український проект майбутнього і пояснити його народу, бо без такого проекту і його народної підтримки державотворча активність нової влади раніше чи пізніше перетвориться на марнування часу і ресурсів. Адже найгірше — це добре робити те, чого взагалі не треба робити.
4. Як на Вашу думку, чи достатньо у реформаторів (нинішньої влади) знань і волі?
Скидається на те, що нинішня урядова команда володіє вузько утилітарними, а тому поверховими знаннями. Цього досить для здійснення дорученого їм руйнування. Для творення ж нової української держави потрібні глибші люди. На мою думку, лише Президент і Прем’єр володіють значним потенціалом інтелектуального зростання і розширення свідомості. До речі, з погляду психоінформатики Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко є «дуалами», тобто людьми з повною психологічною сумісністю. Завдяки цьому між ними добре взаєморозуміння, вони психічно доповнюють та енергетично підживлюють один одного. Наявність такого потужного вольового тандему дозволяє змінювати урядову команду по мірі необхідності, у відповідності до динаміки суспільно-політичного розвитку.
5. Якими мають бути перші практичні кроки Уряду для наведення ладу в Україні?
Перші кроки, цілком правильні, вже здійснюються — руйнування старої системи корупції і кримінальних зв’язків. Паралельно треба закладати фундамент нової системи, починаючи з формування передового світогляду та національної ідеології, бо ідеологія — це концентрований світогляд у формі, придатній для практичного застосування. Не менш важливими є відновлення українських традицій, родової пам’яті, зв’язку поколінь, а також формування здорового інформаційного простору, сприятливого для інтелектуального і духовного розвитку дітей та дорослих, їх самовираження та спілкування. Нова влада повинна задіяти ресурс, який досі ніхто не використовував — творчий потенціал українського народу. Для цього нам потрібні виставки, конкурси, науково-технічні та народознавчі журнали, просвітницькі теле- і радіопередачі, гуртки української традиції і технічної творчості, спортивні школи, секції народного танцю і бойових мистецтв, внутрішній туризм тощо.
6. Спеціальна посада віце-прем’єра з питань територіально-адміністративної реформи, очевидно, свідчить про серйозність намірів у цій сфері (якщо, звичайно, це не кон’юнктурний хід). Напевне цьому віце-прем’єру (Роману Безсмертному) варто було б ознайомитися з ідеєю територіально-адміністративного устрою, поданою у Вашому журналі. Ваше бачення управління територіями, організації самоврядування?
Справжня адміністративно-територіальна реформа (а не косметичні заходи) завжди несе небезпеку дестабілізації, тому її можна здійснювати лише за наявності сильної влади. Слабкість нинішньої влади — в її розпорошеності і, як наслідок, безвідповідальності. Річ у тім, що «найкращий у світі» т. зв. демократичний розподіл влади на конкуруючі, а нерідко і взаємоблокуючі «гілки» з погляду науки управління є повним абсурдом. Адже влада — це не лише права, а й відповідальність. Фокус у тому, що права і роботу розділити можна, але відповідальність не ділиться в принципі. Тобто там, де відповідає більше однієї людини, насправді вже не відповідає ніхто — це вам підтвердить будь-який керівник. Для експерименту спробуйте звернутися до будь-якого колишнього президента чи прем’єра з вимогою відповісти за плоди його управління. То він вам популярно пояснить, що йому заважала Верховна Рада, яка приймала недолугі закони. А Верховна Рада скаже, що закони добрі, але погані уряд і президент. При цьому в самій ВР відповідальність покладена на 450 осіб, тобто ніхто конкретно за якість законів не відповідає, тож маємо колективну безвідповідальність. Найгірша влада — це безвідповідальна влада. Ми маємо саме таку владу. І вона такою ж залишиться, незалежно від кадрових перестановок, якщо ми не змінимо модель управління.
7. Але чи існує така модель відповідальної перед народом влади?
Так. Це традиційна для України модель управління, яка є вищою формою народовладдя. Вона називається Гетьманатом. Згідно з нею Гетьман обирається всенародно на визначений термін і ПЕРСОНАЛЬНО відповідає за роботу ВСІЄЇ держави, поєднуючи у своїх руках важелі законодавчої, виконавчої і судової влади. Причому відповідає не лише «морально», але й реально: власним майном, власною свободою і власним життям. А для того, щоб його влада не перетворилася на тиранію, формуються 3 стримуючі чинники: 1) авторитетна в народі національна Церква, яка поєднує функції віри, науки і мистецтва — як це завжди було у здорових суспільствах; 2) відкритий незалежний моніторинг діяльності центральної і місцевої влади зі щоквартальним оприлюдненням його результатів; 3) реалізація права громадян України на володіння цивільною вогнепальною зброєю як надійний запобіжник узурпації влади.
Гетьманська модель працює на всіх рівнях державного управління і місцевого самоврядування, тобто на кожній ділянці роботи є людина, яка несе за виконання цієї роботи персональну відповідальність. У такій спосіб народжується ВЛАДА в істинному значенні цього слова — на противагу «демократичному» збіговиську безвідповідальних і підозрілих суб’єктів.
Лише маючи таку відповідальну владу як прояв реального народовладдя можна починати адміністративно-територіальну реформу. Її головні особливості: 1) перехід з колоніальної 4-рівневої системи управління «центр—область—район—поселення» на 3-рівневу «центр—органічний округ—поселення» (всього має бути близько сотні округів, або полків); 2) високий рівень місцевого, станового і корпоративного самоврядування; 3) оцінка ефективності всіх рівнів влади за критерієм зростання якості життя на керованій території, що визначається «Національним індексом людського розвитку» за прикладом «Індексу людського розвитку» Програми розвитку ООН. Детальніше ця тема розглядається на сторінках журналу «Перехід-IV» та його сайті www.perehid.org.ua .
Сподіваюся, що протягом 2005 року буде сформована політична сила, яка просуватиме ідею Третього Гетьманату (після гетьманатів Богдана Хмельницького і Павла Скоропадського) — третього наближення українців до держави народної мрії. Хай Буде!
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
На порозі Великого Переходу
Світ:
05022001e.JPG
Зрозуміло, що мало хто серйозно поставився до цих розрахунків, хіба що постійні читачі журналу «Перехід-IV» та інтернет-газети “Народний Оглядач”. Наведені автором аргументи про грядущий пасіонарний вибух здебільшого сприймалися як абстрактні інтелектуальні конструкції. Аж ось “бабахнуло”! Коли народ трохи оговтався, то зметикував, що «у цьому щось є» і почав активніше цікавитися, що ж це таке — Великий Перехід.
Згідно з дослідженнями І. Каганця, Україна – це геосоціальний організм, який розвивається в пульсуючому режимі. Історична доба цього пульсара становить 532 роки, протягом яких автохтонний український народ проходить перенародження і тотальне оновлення. Кожні 532 роки на цій землі народжується новий український етнос, який формує нову державну систему (козаки – Гетьманат Богдана Хмельницького; руси – Київська Русь; анти – Антський союз; сармати – Велика Сарматія; сколоти – Велика Скуфія...). Українські етноси, що послідовно народжуються на цій землі, генетично споріднені між собою як батько, син, внук, правнук і т. д.
Сьогоднішній український народ стоїть на порозі чергового пробудження: протягом 2004–2015 років він має пройти повну трансформацію і стати нацією нового циклу. Змістом найближчого трирічного етапу 2004–2006 є культурно-світоглядний прорив, переосмислення власної історії, подолання ворожих фальсифікацій та інформаційних закладок, усвідомлення суті, сили і краси українського способу життя, який випливає з Арійської (Трипільської, Гіперборійської) традиції від 5508 року до н. е. та ще древнішої традиції Білої раси від 25 тис. до н. е.
Таке враження, що кожен нинішній день України підтверджує передбачення футуролога. І, можливо, його книга «Арійський стандарт», яка вийшла торік (за кілька місяців до президентських виборів) і вже пережила третє видання, сьогодні багатьма скептиками буде прочитана по-іншому. Бо сьогодні ми живемо в іншій країні й самі на себе дивимося по-іншому. Напевне, настав час змінити кут зору й на свою історію та назвати речі своїми іменами. Ігор Каганець не побоявся це зробити раніше й торкнувся у своїй книзі тем не те що заборонених, але, скажімо, не належних до обговорення. Досліджуючи закономірності природно-суспільного поступу, принципи расоутворення, сягаючи суті глибинних цивілізаційних процесів, він показав Україну як природний центр творення арійської (європейської) спільноти, як прабатьківщину галів-галілеян, що становили етнічну основу християнства. Використавши різноманітні наукові джерела і зіставивши масу артефактів, автор «Арійського стандарту» дійшов висновку про особливу роль України у нинішньому планетарному Переході до нової епохи.
У чому ця роль полягає і чому вона належить саме Україні? Ігор Каганець, завідувач Лабораторії психоінформатики центру з інформаційних проблем територій НАН України, люб’язно погодився відповісти на запитання “Хрещатика”.
— Шановний Ігоре Володимировичу, одним із епіграфів до своєї книжки Ви поставили цитату: “Проблема в тому, що реформатори не володіють знаннями, а ті, що ними володіють, надто байдужі, щоб намагатись провести реформи. Але настане день, коли знання і воля об’єднаються, і тоді світ рине вперед”. Можливо цей ДЕНЬ уже настав?
Ще ні, але вже близько. «Оранжевий світанок» — це лише самий початок революційної трансформації України. Річ у тім, що суттєві суспільно-політичні перетворення починаються зі зміни свідомості. Без духовно-світоглядного звільнення неможливо досягнути звільнення політичного і економічного. Натомість як президентські вибори 2004 року, так і наступні за ними зміни ґрунтуються на тій самій, вчорашній світоглядній базі. Тому від них поки що не варто чекати чогось більшого, ніж ротації владної верхівки (істеблішменту), усунення на політичну периферію найбільш криміналізованих елементів і часткового оздоровлення загальної ситуації.
Врешті-решт, треба визнати, що листопадові події стали реакцією українського суспільства на брутальну спробу влади порушити існуючий баланс і встановити відверто кримінальну антиукраїнську диктатуру. Тому, якщо бути точним, то треба говорити не про «Оранжеву революцію», а про «Оранжеву стабілізацію» як необхідну передумову грядущої «Сонячної революції». Перехід до другої, сонячної (арійської) фази супроводжуватиметься суттєвим посиленням соціальної активності та зростанням «температури» культуротворчої і націотворчої енергетики. Думаю, що все це виявлятиметься доволі виразно вже з весни цього року.
2. Яку роль у Великому Переході Ви відводите нинішньому Президенту і щойно сформованому Уряду України?
Їхнє найголовніше завдання — це руйнування кримінальних, спекулятивних і паразитичних схем, через які висмоктується кров з українського народу. Масштаби примусового донорства України вражають: наприклад, за оцінками Олександра Мороза, опублікованими минулого року, тільки під час жнив з України «випомповується» близько 10 мільярдів гривень.
Персональний склад Уряду також вказує на те, що його головне призначення — це декриміналізація влади і, як недавно висловився Віктор Ющенко, «очистка Авгієвих конюшень».
Цікаво, що про це ж саме говорить відповідна символіка. По-перше, це 13-й уряд незалежної України, а 13 — це число руйнування. По-друге, урядова програма складається з 6 пунктів, а 6 — це символ неповноти, це перевернута 9 (символ вічного життя). Так що маємо тимчасовий уряд, створений для демонтажу старої системи, бо це обов’язкова передумова формування нової системи.
Що ж стосується компетентності, про яку говорив Президент, то новий уряд компетентний у здійсненні зазначеного вище руйнування. Дещо пізніше, на фазі творення нової системи, Президенту доведеться сформувати новий уряд, оскільки суттєво інші завдання потребують інших людей. Можливо, це відбудеться вже через 3-4 місяці — згідно з заявою Віктора Ющенка про те, що підведення проміжних підсумків урядової діяльності має відбутися через 3 місяці («100 днів»).
3. Перша частина доповіді Юлії Тимошенко називається «Віра» -- саме з цього і потрібно починати будь-яку справу… Яке враження справив на Вас її виступ у парламенті?
Юлія Тимошенко правильно поставила питання: реформування треба починати з віри, ширше — з формування світоглядно-культурної моделі майбутнього і донесення її до масової свідомості. А для цього треба створити у державі сприятливі умови для циркулювання світоглядних ідей, культурних ініціатив, активізації цивілізаційних та метафізичних досліджень. Все це дозволить розробити український проект майбутнього і пояснити його народу, бо без такого проекту і його народної підтримки державотворча активність нової влади раніше чи пізніше перетвориться на марнування часу і ресурсів. Адже найгірше — це добре робити те, чого взагалі не треба робити.
4. Як на Вашу думку, чи достатньо у реформаторів (нинішньої влади) знань і волі?
Скидається на те, що нинішня урядова команда володіє вузько утилітарними, а тому поверховими знаннями. Цього досить для здійснення дорученого їм руйнування. Для творення ж нової української держави потрібні глибші люди. На мою думку, лише Президент і Прем’єр володіють значним потенціалом інтелектуального зростання і розширення свідомості. До речі, з погляду психоінформатики Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко є «дуалами», тобто людьми з повною психологічною сумісністю. Завдяки цьому між ними добре взаєморозуміння, вони психічно доповнюють та енергетично підживлюють один одного. Наявність такого потужного вольового тандему дозволяє змінювати урядову команду по мірі необхідності, у відповідності до динаміки суспільно-політичного розвитку.
5. Якими мають бути перші практичні кроки Уряду для наведення ладу в Україні?
Перші кроки, цілком правильні, вже здійснюються — руйнування старої системи корупції і кримінальних зв’язків. Паралельно треба закладати фундамент нової системи, починаючи з формування передового світогляду та національної ідеології, бо ідеологія — це концентрований світогляд у формі, придатній для практичного застосування. Не менш важливими є відновлення українських традицій, родової пам’яті, зв’язку поколінь, а також формування здорового інформаційного простору, сприятливого для інтелектуального і духовного розвитку дітей та дорослих, їх самовираження та спілкування. Нова влада повинна задіяти ресурс, який досі ніхто не використовував — творчий потенціал українського народу. Для цього нам потрібні виставки, конкурси, науково-технічні та народознавчі журнали, просвітницькі теле- і радіопередачі, гуртки української традиції і технічної творчості, спортивні школи, секції народного танцю і бойових мистецтв, внутрішній туризм тощо.
6. Спеціальна посада віце-прем’єра з питань територіально-адміністративної реформи, очевидно, свідчить про серйозність намірів у цій сфері (якщо, звичайно, це не кон’юнктурний хід). Напевне цьому віце-прем’єру (Роману Безсмертному) варто було б ознайомитися з ідеєю територіально-адміністративного устрою, поданою у Вашому журналі. Ваше бачення управління територіями, організації самоврядування?
Справжня адміністративно-територіальна реформа (а не косметичні заходи) завжди несе небезпеку дестабілізації, тому її можна здійснювати лише за наявності сильної влади. Слабкість нинішньої влади — в її розпорошеності і, як наслідок, безвідповідальності. Річ у тім, що «найкращий у світі» т. зв. демократичний розподіл влади на конкуруючі, а нерідко і взаємоблокуючі «гілки» з погляду науки управління є повним абсурдом. Адже влада — це не лише права, а й відповідальність. Фокус у тому, що права і роботу розділити можна, але відповідальність не ділиться в принципі. Тобто там, де відповідає більше однієї людини, насправді вже не відповідає ніхто — це вам підтвердить будь-який керівник. Для експерименту спробуйте звернутися до будь-якого колишнього президента чи прем’єра з вимогою відповісти за плоди його управління. То він вам популярно пояснить, що йому заважала Верховна Рада, яка приймала недолугі закони. А Верховна Рада скаже, що закони добрі, але погані уряд і президент. При цьому в самій ВР відповідальність покладена на 450 осіб, тобто ніхто конкретно за якість законів не відповідає, тож маємо колективну безвідповідальність. Найгірша влада — це безвідповідальна влада. Ми маємо саме таку владу. І вона такою ж залишиться, незалежно від кадрових перестановок, якщо ми не змінимо модель управління.
7. Але чи існує така модель відповідальної перед народом влади?
Так. Це традиційна для України модель управління, яка є вищою формою народовладдя. Вона називається Гетьманатом. Згідно з нею Гетьман обирається всенародно на визначений термін і ПЕРСОНАЛЬНО відповідає за роботу ВСІЄЇ держави, поєднуючи у своїх руках важелі законодавчої, виконавчої і судової влади. Причому відповідає не лише «морально», але й реально: власним майном, власною свободою і власним життям. А для того, щоб його влада не перетворилася на тиранію, формуються 3 стримуючі чинники: 1) авторитетна в народі національна Церква, яка поєднує функції віри, науки і мистецтва — як це завжди було у здорових суспільствах; 2) відкритий незалежний моніторинг діяльності центральної і місцевої влади зі щоквартальним оприлюдненням його результатів; 3) реалізація права громадян України на володіння цивільною вогнепальною зброєю як надійний запобіжник узурпації влади.
Гетьманська модель працює на всіх рівнях державного управління і місцевого самоврядування, тобто на кожній ділянці роботи є людина, яка несе за виконання цієї роботи персональну відповідальність. У такій спосіб народжується ВЛАДА в істинному значенні цього слова — на противагу «демократичному» збіговиську безвідповідальних і підозрілих суб’єктів.
Лише маючи таку відповідальну владу як прояв реального народовладдя можна починати адміністративно-територіальну реформу. Її головні особливості: 1) перехід з колоніальної 4-рівневої системи управління «центр—область—район—поселення» на 3-рівневу «центр—органічний округ—поселення» (всього має бути близько сотні округів, або полків); 2) високий рівень місцевого, станового і корпоративного самоврядування; 3) оцінка ефективності всіх рівнів влади за критерієм зростання якості життя на керованій території, що визначається «Національним індексом людського розвитку» за прикладом «Індексу людського розвитку» Програми розвитку ООН. Детальніше ця тема розглядається на сторінках журналу «Перехід-IV» та його сайті www.perehid.org.ua .
Сподіваюся, що протягом 2005 року буде сформована політична сила, яка просуватиме ідею Третього Гетьманату (після гетьманатів Богдана Хмельницького і Павла Скоропадського) — третього наближення українців до держави народної мрії. Хай Буде!
----------------------------------------
В тему:
Сонячна революція
2005 рік очима футуролога
Київський етнотворчий реактор
Жнива Господні починаються в 2004 році
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта