Вже 15 років минуло від тоді, як Україна здобула свою, так довгоочікувану незалежність. Але ще й досі йде боротьба за Україну, за сфери впливу, між різними ідеологіями, партіями та країнами . Інформаційна війна, що ведеться проти України, як завжди, набирає найбільших обертів під час виборів.
Не далі, як 19 лютого 2006 року по телебаченню виступив такий собі Ігор Алексєєв, секретар КПУ – партії, яка по своїй суті є не тільки антиукраїнською, а й взагалі антилюдською. З його заяви випливає, що тризуб треба замінити, оскільки він, на його думку, не об’єднує Україну, і не сприймається на Східній Україні. От і виходить, що ще й сьогодні, прийшлі зайди, не українці, диктують корінний нації який герб їм необхідно мати.
За планам керівництва сусідньої держави (що були свого часу озвучені головним блазнем Росії – Жириновським) ще у 2005 році Україна мала увійти в нову імперію, в якій би домінувала Росія. Ось чим пояснюється таке потужне бажання пана Путіна по кілька разів поздоровляти Януковича з перемогою на виборах. На щастя їх плани провалилися.
У народу України з’явилася надія, що після національної революції, яку політики з переляку назвали “помаранчевою”, зміниться ситуація в країні на краще. Але нажаль ми помилися. І хоча до влади не прийшли проросійськи бандити, все ж такі змін на краще майже не відбулося. Продовжується насаджування російської мови, як другої державної, русифікація українських міст як ідеологічна так і економічна. Підтвердженням планомірної антиукраїнської роботу є й нещодавня “газова” криза. Яка звичайно ж створена штучно перед виборами, як і багато інших україно-російських проблем. Нажаль, нова влада веде себе пасивно і вирішувати всі ці питання не хоче. А Верховна Рада продовжує зраджувати свій народ, та чи багато в ній українців? Треба було б її розпустити, ще зразу після “помаранчевої” революції. Буде смішно, якщо Ющенко не зможе втриматися при владі.
Народ більше не стане терпіти такої образи і такої відвертої брехні, після того, як він відчув свою силу. Не будить лиха, панове “політики”, бо інакше знову буде майдан. Головне щоб громадянська війна не почалася, кровопролиття нам ні до чого.
Коли народ зрозумів, що “помаранчеві” лідери нас зрадили, всі свідомі українці, почали задавати собі запитання, а що ж далі? Найяскравішим прикладом відповіді на це питання може бути громадська акція “Не будь байдужим!”, що проводиться під гаслами: “Розмовляй українською”, “Ні – Малоросії, зробимо країну Україною”.
Організаторами цієї акції є молоді українські хлопці: Сашко Положинський, Сергій Присяжний, Валерій Умрихін, Юрко Журавель, Андрій Тимчук та інші.
Молодіжні музичні гурти вже провели дев’ять акцій по різним містечкам України: Костополь, Яготин, Сміла, Фастів, Біла Церков, Лубни, Умань, Бердичів, Гайсин.
Цікавим є те, що хлопці, це роблять фактично за власні кошти, а ті меценати, які допомагають їм, не роблять з цього жодної реклами. Сашко Положинський навіть відмовився балотуватися в народні депутати, щоб не “замарати” цю акцію. Такого на Україні не відбувалося уже, напевно, років сто.
Акція відрізняється ще й тим, що це перш за все живе спілкування з людьми, з молоддю, яка так потребує зараз живого українського слова, пісні, душі... Замість сурогату, яким її насильно “пічкають” з екранів телебачення, та інших ЗМІ.
Отож мені захотілося взнати, як на це реагує місцеве населення. Тож на ваш розсуд надається декілька інтерв’ю жителів Гайсина різного віку.
Катерина Сергіївна Шотохіна, літня мешканка міста Гайсин
Як ви віднеслися до цієї акції, що вам сподобалося, що ні? Мені сподобалося все. Акція виявилася доступною кожному мешканцю нашого містечка. Молодь тут ожила. Учасники акції молоді, сильні, дружні. Спілкуються відверто, без гри на чистій український мові. І люди оживають, оживає вся Україна. Неначе вдруге народжується. Якщо, молодь піде туди, почує їх і піде за ними, то Україна буде жити, це буде велика й могутня країна. А мистецтво буде виконувати своє призначення, а не так як це було раніше. Воно буде нести духовність, піднімати велич Україні. І все українське буде процвітати і люди себе будуть відчувати дійсно великими українцями і тоді в Україні і за її межами відчують, що такі є Україна.
А те, що вони говорять, піднімають питання про українську мову, про патріотизм під час самого концерту - вам не заважало? Ні, не заважало. Так повинно бути, обов’язково треба піднімати ці питання. І добре, що знайшлися люди, які змогли це зробити. Щоб ми навчилися відчували себе громадянами цієї величної України. Вони правильно говорять. Ми повинні боротися з тим, що нам нав’язують чужу мову та зневажають нашу культуру.
Маргарита, дівчинка 6 років
Тобі сподобалося те, що тут відбувалося? Так. Дуже.
А що конкретно тобі сподобалося? Найбільше сподобалося, як грали на сопілці. А взагалі все сподобалося.
Ти б хотіла, щоб ще приїздили до вашого міста з такими заходами? Так. Звичайно.
Іра та Олена, тінейджери міста Гайсин
Розкажіть про ваші враження від акції? Нам дуже все сподобалося. Особливо сподобалася гармонійно вплетена пропаганда української мови.
Чи вам не заважало те, що вони говорять, піднімають питання про українську мову, про патріотизм під час концерту? Навпаки. Оригінально все, по-справжньому, по-українські.
А як вам поєднання різних напрямків і жанрів в одному концерті? Чудово. Якби частіше такі заходи проводили у нас.
От і відповідь на питання: “Що треба робити далі?”
Українцям потрібна українська ненька-Україна, а не сурогатна мати-мачуха Росія, чи якась інша чужинська держава. Тільки повернувши свою рідну Віру, Культуру, Мову, зберігши нашу Рідну Матінку Землю, ми зможемо з гордістю сказати прийдешнім поколінням: Ми – Українці.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Вдаримо гарною музикою по розгільдяях та українофобах!
Світ:
05113005s.jpg
Не далі, як 19 лютого 2006 року по телебаченню виступив такий собі Ігор Алексєєв, секретар КПУ – партії, яка по своїй суті є не тільки антиукраїнською, а й взагалі антилюдською. З його заяви випливає, що тризуб треба замінити, оскільки він, на його думку, не об’єднує Україну, і не сприймається на Східній Україні. От і виходить, що ще й сьогодні, прийшлі зайди, не українці, диктують корінний нації який герб їм необхідно мати.
За планам керівництва сусідньої держави (що були свого часу озвучені головним блазнем Росії – Жириновським) ще у 2005 році Україна мала увійти в нову імперію, в якій би домінувала Росія. Ось чим пояснюється таке потужне бажання пана Путіна по кілька разів поздоровляти Януковича з перемогою на виборах. На щастя їх плани провалилися.
У народу України з’явилася надія, що після національної революції, яку політики з переляку назвали “помаранчевою”, зміниться ситуація в країні на краще. Але нажаль ми помилися. І хоча до влади не прийшли проросійськи бандити, все ж такі змін на краще майже не відбулося. Продовжується насаджування російської мови, як другої державної, русифікація українських міст як ідеологічна так і економічна. Підтвердженням планомірної антиукраїнської роботу є й нещодавня “газова” криза. Яка звичайно ж створена штучно перед виборами, як і багато інших україно-російських проблем. Нажаль, нова влада веде себе пасивно і вирішувати всі ці питання не хоче. А Верховна Рада продовжує зраджувати свій народ, та чи багато в ній українців? Треба було б її розпустити, ще зразу після “помаранчевої” революції. Буде смішно, якщо Ющенко не зможе втриматися при владі.
Народ більше не стане терпіти такої образи і такої відвертої брехні, після того, як він відчув свою силу. Не будить лиха, панове “політики”, бо інакше знову буде майдан. Головне щоб громадянська війна не почалася, кровопролиття нам ні до чого.
Коли народ зрозумів, що “помаранчеві” лідери нас зрадили, всі свідомі українці, почали задавати собі запитання, а що ж далі? Найяскравішим прикладом відповіді на це питання може бути громадська акція “Не будь байдужим!”, що проводиться під гаслами: “Розмовляй українською”, “Ні – Малоросії, зробимо країну Україною”.
Організаторами цієї акції є молоді українські хлопці: Сашко Положинський, Сергій Присяжний, Валерій Умрихін, Юрко Журавель, Андрій Тимчук та інші.
Молодіжні музичні гурти вже провели дев’ять акцій по різним містечкам України: Костополь, Яготин, Сміла, Фастів, Біла Церков, Лубни, Умань, Бердичів, Гайсин.
Цікавим є те, що хлопці, це роблять фактично за власні кошти, а ті меценати, які допомагають їм, не роблять з цього жодної реклами. Сашко Положинський навіть відмовився балотуватися в народні депутати, щоб не “замарати” цю акцію. Такого на Україні не відбувалося уже, напевно, років сто.
Акція відрізняється ще й тим, що це перш за все живе спілкування з людьми, з молоддю, яка так потребує зараз живого українського слова, пісні, душі... Замість сурогату, яким її насильно “пічкають” з екранів телебачення, та інших ЗМІ.
Отож мені захотілося взнати, як на це реагує місцеве населення. Тож на ваш розсуд надається декілька інтерв’ю жителів Гайсина різного віку.
Катерина Сергіївна Шотохіна, літня мешканка міста Гайсин
Як ви віднеслися до цієї акції, що вам сподобалося, що ні?
Мені сподобалося все. Акція виявилася доступною кожному мешканцю нашого містечка. Молодь тут ожила. Учасники акції молоді, сильні, дружні. Спілкуються відверто, без гри на чистій український мові. І люди оживають, оживає вся Україна. Неначе вдруге народжується. Якщо, молодь піде туди, почує їх і піде за ними, то Україна буде жити, це буде велика й могутня країна. А мистецтво буде виконувати своє призначення, а не так як це було раніше. Воно буде нести духовність, піднімати велич Україні. І все українське буде процвітати і люди себе будуть відчувати дійсно великими українцями і тоді в Україні і за її межами відчують, що такі є Україна.
А те, що вони говорять, піднімають питання про українську мову, про патріотизм під час самого концерту - вам не заважало?
Ні, не заважало. Так повинно бути, обов’язково треба піднімати ці питання. І добре, що знайшлися люди, які змогли це зробити. Щоб ми навчилися відчували себе громадянами цієї величної України. Вони правильно говорять. Ми повинні боротися з тим, що нам нав’язують чужу мову та зневажають нашу культуру.
Маргарита, дівчинка 6 років
Тобі сподобалося те, що тут відбувалося?
Так. Дуже.
А що конкретно тобі сподобалося?
Найбільше сподобалося, як грали на сопілці. А взагалі все сподобалося.
Ти б хотіла, щоб ще приїздили до вашого міста з такими заходами?
Так. Звичайно.
Іра та Олена, тінейджери міста Гайсин
Розкажіть про ваші враження від акції?
Нам дуже все сподобалося. Особливо сподобалася гармонійно вплетена пропаганда української мови.
Чи вам не заважало те, що вони говорять, піднімають питання про українську мову, про патріотизм під час концерту?
Навпаки. Оригінально все, по-справжньому, по-українські.
А як вам поєднання різних напрямків і жанрів в одному концерті?
Чудово. Якби частіше такі заходи проводили у нас.
От і відповідь на питання: “Що треба робити далі?”
Українцям потрібна українська ненька-Україна, а не сурогатна мати-мачуха Росія, чи якась інша чужинська держава. Тільки повернувши свою рідну Віру, Культуру, Мову, зберігши нашу Рідну Матінку Землю, ми зможемо з гордістю сказати прийдешнім поколінням: Ми – Українці.
Слава Україні!
----------------------------------------------------
В тему:
Українізація України триває
Українізація провінції
“Ні – Малоросії, зробимо країну Україною!”
Громадські організації занепокоєні “малоросізацією суспільства”
Мова і війна
Проект Сенсар: мова, одяг, Лінукс
Безпечно. чисто. весело
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта