Інакше як дотепним жартом не назвеш пояснення російського прем’єра, неначе територіальні претензії до України були самодіяльністю краснодарського губернатора, не в міру стурбованого екологічними проблемами Азовського моря.
Справді, якби губернатор Олександр Ткачов захотів побудувати щось природоохоронне, то для цього не треба було починати роботи без проекту (дамба споруджувалася без належної будівельної документації) і утаємничувати мету будівництва (Ткачов раптом перервав будь-які контакти з українською стороною). Хоча яка там таємниця: в огляді ЗМІ Кубані за 7-11 жовтня є посилання на статтю з газети “Новороссийский рабочий”, яка подає чутки щодо мети грандіозної новобудови: головна версія — територіальні претензії до України.
Найсмішніше, що з погляду екології ця дамба є безумовно шкідливим об’єктом. Цей факт є настільки очевидним, що депутати Керченської міської ради звернулися до президентів України і Росії з заявою, у якій розкритикували будівництво дамби в Керченській протоці. “Базуючи на висновках вчених, ми стверджуємо, що будівництво дамби загрожує непередбаченими наслідками в екологічному, іхтіологічному і гідрологічному аспектах”, - говориться в зверненні, прийнятому в середу, 15 жовтня, на черговому засіданні сесії Керченської міськради. Результатом цього будівництва, за прогнозами експертів, може стати загибель і зменшення коштовних порід риб, що двічі на рік проходять Керченською протокою. Збільшиться ймовірність замулення судноплавної частини Керченської протоки, виникне загроза розмиву острова Тузла, підвищиться рівень води в Таманській затоці, що призведе до затоплення як острова Тузла, так і Таманського півострова, - відзначають депутати.
Розуміючи всю безглуздість екологічного обґрунтування будівництва дамби до острова Тузла і отримавши моральну підтримку з Москви (від глави президентської адміністрації Олександра Волошина та голови комітету з міжнародних справ Державної Думи РФ Дмитра Рогозіна) Олександр Ткачов різко змінив свою аргументацію. Краснодарський губернатор заявив , що Тузла начебто є частиною Росії, частиною Краснодарського краю: “Ми підняли всі архівні документи, підняли історію, уся ця правова законодавча база сьогодні представлена уряду Російської Федерації й у МЗС. І, за великим рахунком, я вважаю, що це земля, полита кров’ю кубанськими козаками — це для нас священна земля. І ми будемо, безумовно, відстоювати інтереси краю. І, безумовно, просити й уряд Російської Федерації, просити президента, щоб питання було урегульовано саме на користь Краснодарського краю”.
Аргументація ще безумніша, ніж попередня.
По-перше, Кубанське козаче військо було створене наприкінці XVIII століття з українських козаків, які на Кубані відтворили соціальний і культурний побут Запорожжя (ще й сьогодні половина мешканців Краснодарського краю має українські прізвища).
По-друге, ще раніше Тамань належала до Київської Русі, оскільки тут принаймні з X століття було могутнє Тмутараканське князівство, що досягло найбільшого розвитку за князя Мстислава Володимировича.
Про неможливість “самодіяльності” Ткачова говорить і те, що він вважається ставлеником Москви і представником “партії влади”, зокрема, його прізвище знаходиться на початку виборчого списку партії “Єдина Росія”. Популярністю у місцевого населення він не користується, тому не може сподіватися на його підтримку у випадку якихось не погоджених з Москвою дій. Більше того, ставши губернатором, він “вичистив” з місцевої влади практично всі кадри з команди популярного на Кубані попереднього губернатора Миколи Кондратенка (якого в народі називали “батьком Кондратом”).
Нарешті, Тузлинську авантюру Ткачов не міг здійснити з чисто економічних міркувань: на виплату зарплати вже витрачено понад 300 млн. рублів, що наприклад у 30 разів перевищує річний бюджет Тамані. Як повідомляє газета “Известия”, “федеральний бюджет пообіцяв компенсувати витрати. Що побічно підтверджує: команда засипати надійшла із самого верху...”. Про всеросійський розмах новобудови свідчать і номери самосвалів — краснодарські, ставропольські, адигейські, татарські, саратовські і навіть ямало-ненецькі.
Все говорить про те, що один з московських центрів влади спробував здійснити “бліц-кріг” — несподіваним кидком захопити Тузлу, після чого примусити Україну визнати права Росії на контроль Керченської протоки, значної частини акваторії Азовського моря, а також нафтогазоносного морського шельфу: оціночні запаси 120 розвіданих родовищ складають 150-200 млн тонн вуглеводнів. Проте план зірвався через те, що напоровся на політичні наслідки іншого московського плану — ЄЕП (див. нашу статтю Непорозуміння в гадючнику). А віддуватися за все зараз доводиться Касьянову як голові російського уряду.
Врешті-решт, коли злодій-брехун (варіант ЄЕП) або грабіжник (“Тузлинський бліц-кріг”) несподівано наражається на жорсткий опір, то йому нічого не лишається, як видати свої дії за невдалий жарт. Це і зробив Касьянов, погрозивши пальчиком губернатору Ткачову за його “екологічну пасіонарність”. Проте клоунська роль вимагає, щоб правила циркового жанру витримувалися до кінця. І справді, під кінець російського прем’єра “понесло”: «Взагалі-то будівництво дамби має фінансуватися з бюджетів двох країн, адже йдеться про екологію Азовського моря», — сказав Касьянов. “Проте Росія не має наміру вимагати якої-небудь компенсації від України за будівництво” (!). Як кажуть, без коментарів.
Насьогодні будівництво дамби припинено через його очевидну безглуздість. Вся ця спецоперація мала сенс лише як “бліц-кріг”, тепер же про неї Москва постарається поскоріше забути.
Інша справа, чи забуде про неї Кубань?
По-перше, з місцевого бюджету витратили кругленьку суму грошей. Не відомо, чи все це буде компенсовано з федерального бюджету (як обіцялося), адже Москва зараз відхрещується від цієї авантюри. Ситуація особливо загостриться, якщо виявиться, що у бюджеті не вистачає грошей на життєзабезпечення краю на порозі холодної зими.
По-друге, Москва мало не втягнула Кубань у регіональний воєнний конфлікт, при чому місцеве населення про нього навіть не здогадувалося. Такий стан є водночас і принизливим, і небезпечним.
По-третє, нав’язана Москвою колоніальна адміністрація на чолі з Ткачовим відверто ігнорувала інтереси краю, і це кубанці обов’язково врахують під час виборів до Держдуми.
Без сумніву, що все це додасть потужного імпульсу ідеї незалежності краю, яка давно жевріє в душах нащадків запорозьких козаків. Виникнення незалежної козацької Кубані є неминучим. Питання в іншому — коли?
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Касьянов змушений віджартовуватися
Категорія:
Найсмішніше, що з погляду екології ця дамба є безумовно шкідливим об’єктом. Цей факт є настільки очевидним, що депутати Керченської міської ради звернулися до президентів України і Росії з заявою, у якій розкритикували будівництво дамби в Керченській протоці. “Базуючи на висновках вчених, ми стверджуємо, що будівництво дамби загрожує непередбаченими наслідками в екологічному, іхтіологічному і гідрологічному аспектах”, - говориться в зверненні, прийнятому в середу, 15 жовтня, на черговому засіданні сесії Керченської міськради. Результатом цього будівництва, за прогнозами експертів, може стати загибель і зменшення коштовних порід риб, що двічі на рік проходять Керченською протокою. Збільшиться ймовірність замулення судноплавної частини Керченської протоки, виникне загроза розмиву острова Тузла, підвищиться рівень води в Таманській затоці, що призведе до затоплення як острова Тузла, так і Таманського півострова, - відзначають депутати.
Розуміючи всю безглуздість екологічного обґрунтування будівництва дамби до острова Тузла і отримавши моральну підтримку з Москви (від глави президентської адміністрації Олександра Волошина та голови комітету з міжнародних справ Державної Думи РФ Дмитра Рогозіна) Олександр Ткачов різко змінив свою аргументацію. Краснодарський губернатор заявив , що Тузла начебто є частиною Росії, частиною Краснодарського краю: “Ми підняли всі архівні документи, підняли історію, уся ця правова законодавча база сьогодні представлена уряду Російської Федерації й у МЗС. І, за великим рахунком, я вважаю, що це земля, полита кров’ю кубанськими козаками — це для нас священна земля. І ми будемо, безумовно, відстоювати інтереси краю. І, безумовно, просити й уряд Російської Федерації, просити президента, щоб питання було урегульовано саме на користь Краснодарського краю”.
Аргументація ще безумніша, ніж попередня.
По-перше, Кубанське козаче військо було створене наприкінці XVIII століття з українських козаків, які на Кубані відтворили соціальний і культурний побут Запорожжя (ще й сьогодні половина мешканців Краснодарського краю має українські прізвища).
По-друге, ще раніше Тамань належала до Київської Русі, оскільки тут принаймні з X століття було могутнє Тмутараканське князівство, що досягло найбільшого розвитку за князя Мстислава Володимировича.
По-третє, на радянських і пострадянських географічних картах острів Тузла однозначно позначений як територія України, а всі підтверджуючі це документи були передані українською стороною російському МЗС ще 6 років тому.
Про неможливість “самодіяльності” Ткачова говорить і те, що він вважається ставлеником Москви і представником “партії влади”, зокрема, його прізвище знаходиться на початку виборчого списку партії “Єдина Росія”. Популярністю у місцевого населення він не користується, тому не може сподіватися на його підтримку у випадку якихось не погоджених з Москвою дій. Більше того, ставши губернатором, він “вичистив” з місцевої влади практично всі кадри з команди популярного на Кубані попереднього губернатора Миколи Кондратенка (якого в народі називали “батьком Кондратом”).
Нарешті, Тузлинську авантюру Ткачов не міг здійснити з чисто економічних міркувань: на виплату зарплати вже витрачено понад 300 млн. рублів, що наприклад у 30 разів перевищує річний бюджет Тамані. Як повідомляє газета “Известия”, “федеральний бюджет пообіцяв компенсувати витрати. Що побічно підтверджує: команда засипати надійшла із самого верху...”. Про всеросійський розмах новобудови свідчать і номери самосвалів — краснодарські, ставропольські, адигейські, татарські, саратовські і навіть ямало-ненецькі.
Все говорить про те, що один з московських центрів влади спробував здійснити “бліц-кріг” — несподіваним кидком захопити Тузлу, після чого примусити Україну визнати права Росії на контроль Керченської протоки, значної частини акваторії Азовського моря, а також нафтогазоносного морського шельфу: оціночні запаси 120 розвіданих родовищ складають 150-200 млн тонн вуглеводнів. Проте план зірвався через те, що напоровся на політичні наслідки іншого московського плану — ЄЕП (див. нашу статтю Непорозуміння в гадючнику). А віддуватися за все зараз доводиться Касьянову як голові російського уряду.
Врешті-решт, коли злодій-брехун (варіант ЄЕП) або грабіжник (“Тузлинський бліц-кріг”) несподівано наражається на жорсткий опір, то йому нічого не лишається, як видати свої дії за невдалий жарт. Це і зробив Касьянов, погрозивши пальчиком губернатору Ткачову за його “екологічну пасіонарність”. Проте клоунська роль вимагає, щоб правила циркового жанру витримувалися до кінця. І справді, під кінець російського прем’єра “понесло”: «Взагалі-то будівництво дамби має фінансуватися з бюджетів двох країн, адже йдеться про екологію Азовського моря», — сказав Касьянов. “Проте Росія не має наміру вимагати якої-небудь компенсації від України за будівництво” (!). Як кажуть, без коментарів.
Насьогодні будівництво дамби припинено через його очевидну безглуздість. Вся ця спецоперація мала сенс лише як “бліц-кріг”, тепер же про неї Москва постарається поскоріше забути.
Інша справа, чи забуде про неї Кубань?
По-перше, з місцевого бюджету витратили кругленьку суму грошей. Не відомо, чи все це буде компенсовано з федерального бюджету (як обіцялося), адже Москва зараз відхрещується від цієї авантюри. Ситуація особливо загостриться, якщо виявиться, що у бюджеті не вистачає грошей на життєзабезпечення краю на порозі холодної зими.
По-друге, Москва мало не втягнула Кубань у регіональний воєнний конфлікт, при чому місцеве населення про нього навіть не здогадувалося. Такий стан є водночас і принизливим, і небезпечним.
По-третє, нав’язана Москвою колоніальна адміністрація на чолі з Ткачовим відверто ігнорувала інтереси краю, і це кубанці обов’язково врахують під час виборів до Держдуми.
Без сумніву, що все це додасть потужного імпульсу ідеї незалежності краю, яка давно жевріє в душах нащадків запорозьких козаків. Виникнення незалежної козацької Кубані є неминучим. Питання в іншому — коли?
-------------------------------
В тему:
Непорозуміння в гадючнику
Чи проіснує Росія до 2005 року?
Тузла – “Ящик Пандори” глобальної ядерної вакханалії
Тузла як генератор зважених і конструктивних рішень
Етнополітична карта світу XXI століття
Всезагальна дезінтеграція
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта